Країна права

Підсумкова контрольна робота

Yevheniy — Wed, 28 May 2014 19:00:42 GMT

Урок 34

Підсумкова контрольна робота

1. Оберітьодинправильнийваріантвідповіді.

1. Рішення адміністративної комісії може бути оскаржене:

А у виконавчому апараті районної ради депутатів; Б прокуратурі; В суді; Г міліції.

2. Кримінальній відповідальності підлягають неповнолітні, яким на час здійснення злочину виповнилося:

А 17 років;

Б 16 років;

В 14 років;

Г 15 років.

"3. Захід примусу, що застосовується до особи від імені держави:

А запобігання; Б покарання; В попередження.

4. Адміністративним злочином є: А грабіж; Б крадіжка; В образа; Г захоплення заручників.

166

5. Працівники міліції можуть затримати неповнолітнього підозрілого для з'ясування його особи:

А на 4 години;

Б 5 годин;

В 3 години;

Г 2 години.

6. Адміністративна відповідальність настає:

А з 18 років; Б 16 років; В 17 років; Г 15 років.

7. До адвоката звертаються, якщо:

А необхідно вжити заходів із розшуку особи;

Б необхідно завірити договір купівлі-продажу нерухомості;

В потрібен захист у суді або допомога у складанні позовної заяви;

Г необхідно отримати паспорт.

8. До судді звертаються, якщо:

А необхідно зареєструвати транспортний засіб; Б необхідно юридично завірити успадкування; В необхідно вжити заходів із розшуку особи; Г потрібен судовий розгляд.

9. До нотаріуса звертаються, якщо:

А стали свідком правопорушення;

Б необхідно оформити документи, які повинні бути юридично завірені;

В потрібен захист у суді;

Г необхідно отримати паспорт.

10. До юрисконсульта звертаються, якщо:

А необхідно отримати будь-яку юридичну консультацію у межах організації, в якій ви працюєте;

Б необхідно оформити документи, які повинні бути юридично

завірені; В необхідно вжити заходів із розшуку особи, яка зникла безвісти; Г необхідно отримати паспорт.

11. До міліції звертаються, якщо:

А потрібен захист у суді;

Б потрібна допомога у складанні позовної заяви;

В дізналися про заподіяний або той, що готується, злочин, незалежно від того, проти кого він спрямований.

ШШ1І 2. Виберітьправильніваріантивідповіді.

1. До правоохоронних органів в Україні належать:

А суд;

Б органи прокуратури;

В органи внутрішніх справ;

Т посольства і консульства..

2. Визначте адміністративні стягнення, що можуть бути застосовані до неповнолітніх:

А виправні роботи;

Б штраф;

В попередження;

Г догана;

Д зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

є) передача неповнолітнього під нагляд батьків (чи особам, що їх за-' міняють) або педагогічного колективу.

3. Назвіть юридичні терміни, що характеризують ознаки злочину:

А правопорушення;

Б юридична відповідальність;

В винна дія чи бездіяльність;

Г протиправне діяння;

Д суспільно небезпечна діяльність.

4. Види покарань, можуть бути застосовані судом до неповнолітнього: А конфіскація майна; Б штраф; В обмеження волі; Г громадські роботи;

Д позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кі ліфікаційного класу.

168

є Кримінальний кодекс України поділяється на дві частини:

д Загальну і Спеціальну; Б Диспозицію і Санкцію; В Загальну й Особливу; Г Основну і Додаткову; Д Гіпотезу і Санкцію.

_6# Юрист — це:

А фахівець з юридичною освітою;

Б людина, яка професійно розбирається в праві;

В студент юридичного навчального закладу;

Г людина, яка регулярно виписує і читає юридичну літературу.

7. Адвокат — це:

А людина, яка надає юридичну допомогу;

Б захищає права й законні інтереси довірителя (клієнта);

В законними і незаконними способами захищає клієнта в суді;

Г людина, яка має постійну юридичну практику та вміє переконувати інших у правильності своєї позиції.

8. Прокурор — це:

А головний представник обвинувачення у вчиненні злочину;

Б людина, яка має універсальну підготовку в галузі юриспруденції;

В людина, яка протистоїть адвокатові в судовому процесі;

Г людина, яка вміє переконувати інших у правильності своєї позиції.

9. Слідчий — це:

А посадова особа в органах внутрішніх справ;

Б посадова особа в Службі Безпеки України;

В громадянин України, який має вищу юридичну освіту, необхідний рівень знань, достатній для здійснення досудового слідства;

Г громадянин України, який прожив на території України три роки;

Д громадянин України, який прожив на території України не менше ніж десять років.

Ю. Нотаріус — це:

А людина, яка засвідчує угоди, для яких законодавством установлена обов'язкова нотаріальна форма;

Б людина, яка видає свідоцтво на право власності на частку в спільному майні подружжя;

В людина, яка реєструє шлюби в органах РАГС;

Г людина, яка засвідчує вірність копії документів і виписок із них;

3. Пояснітьпоняття:

♦ Злочин

♦ Вина

♦ Покарання

♦ Міліція

♦ Апеляція

♦ Адміністративний проступок

♦ Адміністративне право

♦ Кримінальне право

♦ Юрист

♦ Адвокат

♦ Прокурор

♦ Слідчий

♦ Суддя

♦ Нотаріус

♦ Юрисконсульт.

■ 4. Виконайте завдання. Заповніть таблицю:

Адміністративні правопорушення;	Кримінальні злочини

А крадіжка

Б грабіж

В порушення правил дорожнього руху

Г проживання без паспорта або прописки

Д порушення правил полювання

є) злісне хуліганство

2. Складіть порівняльну характеристику за власним планом:

План для порівняння	Кримінальна відповідальність	Адміністративна відповідальність
1.
2.
3.

17П

З Клас розділити на дві групи, одна з них виконує завдання а), друга — завдання б).

А які органи держави належать до правоохоронних? Складіть схему «Правоохоронні органи України»;

Б складіть схему «Види правопорушень та види юридичної відповідальності за їх скоєння».

Проаналізуйтеситуації.

1. Працівники правоохоронних органів затримали неповнолітнього і тримали під вартою 72 години, не повідомивши рідних про місцезнаходження дитини.

♦ Чи порушено права дитини у цій ситуації?

2. У день свого народження 15-річний Віктор побив свою однокласницю за те, що вона не пішла з ним танцювати. Він заподіяв потерпілій тілесні ушкодження, що спричинили розлад здоров'я.

♦ Чи підлягає хлопець кримінальній відповідальності?

3. Громадянин Власов та його дружина о 21 год ЗО хв поверталися додому з кінотеатру. До них підійшли громадяни Кравченко та Кулик і почали чіплятися до Власова, ображати його дружину. Власов штовхнув Кравченка, той упав і вдарився головою, отримав струс мозку, внаслідок чого був змушений лікуватися і тимчасово не працював. Після закінчення терміну непрацездатності Кравченко звернувся з позовом До суду на Власова щодо відшкодування витрат на лікування та втраченого заробітку.

♦ Дайте правову оцінку ситуації.

4. Увечері біля під'їзду багатоповерхового будинку підлітки гучно співали пісні, лаялися, на зауваження мешканців будинку не реагували. Після затримання їх нарядом міліції стало відомо, що трьом із затриманих — по 14 років, одному — 15, а одному — 17.

♦ Чи скоєно адміністративне правопорушення і кого буде притягнуто до відповідальності?

⁵- Неповнолітній Петренко, знаючи, що в його сусіда є мобільний телефон, захотів його вкрасти. З цією метою підліток прийшов до сусіда наче для обміну дисками. Поки сусід в іншій кімнаті підшукував потрібний диск, Петренко поцупив мобільний телефон.

♦ Як слід кваліфікувати це діяння?

6. До якого юриста слід звернутися в кожній із наведених ситуацій:

а) ви попросили у приятеля автомобіль на деякий час без офіційного оформлення, поки ваш автомобіль був у ремонті;

б) ваших однокласників затримано під час крадіжки в супермаркеті. Вони говорять, що ви їм допомагали;

в) працівниця була звільнена з роботи директором заводу за прогул. Вона вважає своє звільнення незаконним;

г) подружжя вирішило всиновити хлопчика з дитячого будинку;

д) подружжя не дійшло згоди щодо імені нещодавно народженого сина. Утручання родичів ситуації не змінило.

9 клас. Подорож у світ юридичних професій

Yevheniy — Wed, 28 May 2014 18:59:33 GMT

Урок 33 Дата__________

Тема: Подорож у світ юридичних професій

Мета:

ознайомити учнів з основними юридичними професіями, їх ознаками, характеристикою, виховувати повагу до людей, які перебувають на варті закону.

Обладнання й матеріали: картки з назвами професій (адвокат, нотаріус, прокурор, слідчий, суддя, юрисконсульт).

Базові поняття й терміни: правосуддя, юрист, адвокат, прокурор, слідчий, суддя, нотаріус, юрисконсульт.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний етап

Учитель поділяє клас на 6 груп (варіантів) і роздає картки з назвами професій (адвокат, нотаріус, прокурор, слідчий, суддя, юрисконсульт). Учні в ході вивчення матеріалу уроку готуються до презентації професії, яка записана у них на картці.

II.Актуалізація опорних знань і мотивація

► Розповідь учителя

У сучасному суспільстві існують понад 40 тис. різних професій, однією з найбільш шанованих серед них вважають юридичну. Це пов'язане з тим, що фахівці в галузі права потрібні практично в усіх сферах життя.

Юрист багато в чому схожий на лікаря. До представників цих професій звертаються за допомогою: якщо в людини виникають проблеми зі здоров'ям — вона йде до лікаря, якщо із суспільними правовідносинами — до юриста. Іноді саме своєчасна бесіда з юристом допомагає уникнути можливих проблем у майбутньому або розв'язати конфліктну ситуацію, що вже має місце. Разом із тим як і лікар, так і юрист дуже часто відповідальні за долю людини. Сьогодні на уроці ми розглянемо деякі з юридичних професій.

III. Вивчення нового матеріалу

План

1. Юридичні професії.
2. Здобуття юридичної освіти.
3. Професії на варті закону. Як їх здобути?

► Розповідь учителя

1. Юридичні професії

Термін «юрист» найчастіше вживається у трьох значеннях:

фахівець з юридичною освітою;

практичний діяч у галузі права;

студент юридичного навчального закладу.

Юрист (від латин. jus— «право»)— це фахівець, який має юридичну освіту (вищу чи середню професійну) і професійно розбирається у праві, що знає закони й уміє їх правильно застосовувати.

2. Здобуття юридичної освіти

Наявність спеціальних знань і навичок — дві найважливіші риси, що відрізняють професійного юриста від людини, яка просто цікавиться законодавством.

Спеціальні знання з юриспруденції юрист одержує як під час навчання (у коледжі або вузі), так і шляхом самоосвіти протягом усього життя. Набуття професійних навичок починається в навчальному закладі — на заняттях, під час навчальної практики й потім триває у процесі професійної діяльності вже на робочому місці.

На сьогодні у країні налічується близько 190 державних і приватних вищих навчальних закладів, що готують юристів різних рівнів — молодших фахівців, бакалаврів, спеціалістів.

Найбільш фундаментальні знання в галузі права дають у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, Львівському національному університеті ім. Івана Франка, Харківському національному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди, Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого (Харків), Одеській національній юридичній академії. Високий рівень освіти забезпечують навчальні заклади спеціальних органів управління: митної та податкової служб, зовнішньої торгівлі, дипломатичної та державної служби.

3. Професії на варті закону. Як їх здобути?

Як правило, одержавши спеціальність юриста, фахівець у галузі юриспруденції обирає для себе одну з багатьох юридичних професій. Він може стати адвокатом, слідчим, прокурором, оперативним працівником міліції чи інших правоохоронних органів, суддею, нотаріусом, юрисконсультом, Що займається супроводом комерційної діяльності, та ін.

Адвокат (від латин. odvocare— «кликати на допомогу»)— це людина, що обрала своєю професією надання юридичної допомоги. Основне завдання адвоката — усіма законними способами максимально ефективно захищати права й законні інтереси довірителя (клієнта). Ефективний захист і представництво прав є метою й необхідним результатом професійної діяльності адвоката. Для того щоб стати адвокатом, людині потрібно мати вищу юридичну освіту, скласти спеціальний іспит, прийняти присягу адвоката, отримати ліцензію (дозвіл) на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, щоб стати висококваліфікованим адвокатом, треба мати постійну практику, багато читати спеціальної літератури і юридичної періодики, вивчати досвід колег, опановувати основи ораторської майстерності, уміти переконувати інших людей у правильності своєї позиції.

Майбутньому адвокатові дуже важливо навчитися працювати з юридичними джерелами — знати систему законодавств і вміти знаходити відповіді на запитання, що виникають у процесі професійної діяльності.

Прокурор (від латин. procurare — «наглядати, відати чим-небудь,піклуватися»)— це головний представник обвинувачення у вчиненні злочину.

У судовому процесі прокурор протистоїть адвокатові. Він також повинен мати універсальну підготовку в галузі юриспруденції й мати всі навички, якими володіє адвокат. Крім цього, до окремих співробітників прокуратури можуть висуватися додаткові вимоги, пов'язані зі специфікою їхньої діяльності. Наприклад, прокурор-криміналіст також повинен бути гарним слідчим.

Професійний прокурор повинен добре розбиратися в людях, уміти слухати інших і обстоювати свою думку, бути завзятим і наполегливим у досягненні своєї мети.

Людина, яка обрала професію прокурора, повинна мати високі моральні якості та виконувати свої професійні обов'язки, не мати судимості, у тому числі погашеної. Остання обставина визначається тим, що прокурор має моральне право жадати від інших виконання закону тільки в тому випадку, якщо сам має бездоганну репутацію.

Щоб стати прокурором, необхідно одержати вищу освіту у вузі, що має державну акредитацію. Прокурором району (міста) можна стати, якщо отримати необхідний практичний досвід (зокрема, працювати на посаді помічника прокурора або слідчого 3—5 років).

У прокурора багато обов'язків і багато прав. Обов'язки: підтримка державного обвинувачення в суді, представництво громадян у судах, нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законодавства України всіма підприємствами, організаціями і установами, нагляд за органами, які виконують покарання (в'язниці, СІЗО), та ін.

Прокурорів міст, районів, областей призначає Генеральний прокурор України. Генерального прокурора України призначає Президент України за згодою Верховної Ради України на 5 років.

Слідчий — це посадова особа органів внутрішніх справ, Служби Безпеки України, прокуратури. Він провадить попереднє слідство, тобто здійснює дії, зміст яких полягає в з'ясуванні обставин здійснення злочину, у пошуку винного й пред'явленні йому обвинувачення.

Вирішальними в професійній діяльності слідчого є ті якості, які характеризують творчий початок його особистості: розвинене уявлення; самостійність; гнучкість (уміння змінювати свою діяльність і змінювати ухвалені рішення відповідно до нової інформації, здатність відмовитися від шаблонних рішень); об'єктивність мислення (повинен уміти дивитися на свої дії очима сторонньої, критично налаштованої людини); оперативність (уміння вирішувати завдання в стислий строк); інтелектуальний рівень (насамперед, загальна ерудиція), гарна пам'ять, інтуїція. До того ж у роботі слідчого необхідно дуже тонко відчувати натуру людини, насамперед злочинця (відрізняти, коли він говорить правду, а коли бреше), розуміти, які мотиви злочину й за яким сценарієм він розвивався.

Слідчим може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, необхідний рівень знань, достатній для здійснення досудового слідства, який успішно склав кваліфікаційні іспити та прийняв Присягу слідчого України.

Суддя— це професійний юрист, який наділений у встановленому порядку відповідними повноваженнями і здійснює від імені держави правосуддя, виносить рішення й вироки, визначає покарання особам, що скоїли злочин. Професія судді є однією із найдавніших і особливо відповідальних юридичних спеціальностей.

У процесі здійснення правосуддя суддя:

¨ вивчає матеріали конкретних справ;

¨ аналізує законодавство й судову практику;

¨ вислуховує пояснення громадян, готуючи справу до розгляду;

¨ слухає справи й виносить щодо них відповідне рішення (або вирок).

Діяльність судді багатогранна, охоплює всі сфери спілкування між людьми, і тому набір принципів, норм, що стосується професійної етики судді, досить умовний, як і саме поняття професійної етики. Однак є певна специфіка в діяльності судді, що пов'язана з моральними ситуаціями, що не зустрічаються в інших професіях, але є звичайними для правосуддя (наприклад, обов'язок не розголошувати таємницю наради, як і те, що відбувалося у закритому судовому засіданні).

Суддею може стати громадянин України, який проживає на території України не менше десяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше ніж три роки, який досягнув віку 25 років. Уперше суддів призначає на посаду Президент України строком на п'ять років. Після закінчення цього терміну Верховна Рада України призначає суддів безстроково.

Нотаріус (від латин. noyarius— «переписувач, секретар») — професійний юрист, основною функцією якого є виконання нотаріальних дій. Нотаріальні дії полягають у засвідченні в установленому порядку різних фактів, подій і явищ. Нотаріальні дії в Україні засвідчують нотаріуси, що працюють у державних нотаріальних конторах, або ті, які займаються приватною нотаріальною практикою. Державні й приватні нотаріуси виконують, в основному, однакові нотаріальні дії: засвідчують угоди, для яких законодавством установлена обов'язкова нотаріальна форма (договори, заповіти, доручення); видають свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя; засвідчують правильність копії документів і виписок з них, дійсність підпису й вірність перекладу; засвідчують різні факти (перебування громадянина в певному місці та ін.).

Окрім означеного, державні нотаріуси виконують низку додаткових нотаріальних дій, пов'язаних зі спадкуванням: засвідчують заповіти, вій дають свідоцтва про право на спадщину й уживають заходів щодо охорони спадкоємного майна.

Нотаріусом може стати громадянин України, який здобув вищу юридичну освіту і пройшов стажування протягом 6 місяців у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Юрисконсульт (від латин. jurisconsultus— «радник права») — це фахівець, що професійно знається на законодавстві та здійснює правовий супровід комерційної діяльності (будівельної, видавничої, транспортної, фармацевтичної, торговельної та ін.) на певному підприємстві. На відміну від співробітників юридичних фірм, юрисконсульт захищає інтереси й вирішує проблеми тільки одного клієнта — свого роботодавця. Основне завдання юрисконсульта — забезпечити виконання закону на підприємстві й самим підприємством. Юрисконсульт складає і візує договори, накази, листи, претензії, заяви, стягує борги з несумлінних контрагентів, представляє і відстоює інтереси підприємства в судах, різних організаціях, документально оформляє всі укладені підприємством угоди. Юрисконсульт контролює прийом на роботу і звільнення співробітників, консультує бухгалтерію із приводу застосування різних норм Податкового кодексу, створює процедури прийняття рішень, супроводжує нові інвестиційні проекти та ін.

Щоб стати юрисконсультом, достатньо мати вищу юридичну освіту. Оскільки юрисконсульт часто виступає як офіційний представник компанії, мають значення презентабельна зовнішність, приємний голос, правильна мова, уміння наполягти на своєму, залишаючись стриманим, увічливим і тактовним.

IV. Узагальнення й систематизаціязнань та вмінь учнів

Презентація юридичних професій.
Запитання для повторення й обговорення

¨ Якого фахівця з вищою освітою називають юристом?

¨ Де можна здобути юридичну освіту?

¨ Кого називають адвокатом, прокурором, суддею, слідчим, нотаріусом, юрисконсультом?

¨ У яких випадках звертаються до адвоката, нотаріуса, прокурора, судді, юрисконсульта, міліції?

V. Самостійна робота учнів

Яку з юридичних професій ви вважаєте найцікавішою? Обґрунтуйте свою думку.
Розгляньте схему, що відображає необхідні щаблі на шляху здобуття професії адвоката. Накресліть аналогічну схему для будь-якої іншої юридичної професії.

VI. Підсумки уроку

Учитель зазначає поширеність та необхідність юридичних професій, пропонує кільком учням зробити висновки щодо пройденого матеріалу.

VII. Домашнє завдання

Прочитайте будь-який детектив і проаналізуйте з юридичної точки зору вчинки його дійових осіб — адвоката, прокурора, слідчого та інших.

9 клас. Кримінальний процес

Yevheniy — Wed, 28 May 2014 18:58:28 GMT

Урок 32 Дата__________

Тема: Кримінальний процес

Мета:

розкрити зміст понять: судове слідство, потерпілий, підозрюваний;
охарактеризувати права та обов'язки учасників кримінального процесу;
розвивати вміння розв'язувати юридичні ситуації, робити висновки; розвивати навички опрацювання нормативно-правових актів;
виховувати розуміння необхідності дотримання правил і законів у суспільстві.

Обладнання й матеріали: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України.

Базові поняття й терміни: судове слідство, потерпілий, підозрюваний.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. Організаційний етап

► Перевірка домашнього завдання:

а) учитель проводить експрес-опитування щодо визначення понять: правоохоронні органи, міліція.

б) учитель збирає зошити для перевірки домашнього завдання.

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

► Розповідь учителя

За всіх часів наріжним каменем правосуддя вважалася справедливість — сумірність між діянням і віданням, правами й обов'язками. Дотримання біблейського принципу відплати «кожному за справами його» і нині є метою кримінального права.

Учитель звертається до учнів із запитанням, чи вважають вони цей принцип справедливим? (Учні відповідають за бажанням.)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План

1. Порушення кримінальної справи.
2. Проведення досудового слідства.
3. Розгляд кримінальних справ у суді.
4. Права та обов'язки учасників кримінального процесу.

1. Порушення кримінальної справи

► Розповідь учителя

Завданням кримінального судочинства в нашій державі є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Порушення кримінальної справи є першим етапом кримінального процесу.

Відповідно до статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України приводами і підставами до порушення кримінальної справи є:

1) заява або повідомлення підприємства, установи, організації, посадової особи, представників влади, громадськості або окремих громадян;

2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину;

3) явка з повинною;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознаки злочину.

НАШІ ПОРАДИ

Якщо вас викликали на допит:

¾ з’ясуйте, як вас викликали (як свідка, потерпілого, підозрюваного чи звинуваченого);

¾ коли вас допитують як підозрюваного чи обвинуваченого, то вимагайте присутності адвоката;

¾ уважно слухайте запитання слідчого, якщо запитання незрозуміле, ви можете з’ясувати його;

¾ відповідайте, зважаючи на свої права, особливо, якщо ви підозрюваний чи обвинувачений;

¾ пам’ятайте про своє право не давати посвідчень проти себе або відносно своїх близьких родичів (батьків, братів, сестер);

¾ після закінчення допиту уважно перечитайте протокол (запис вашої розповіді та відповідей на запитання), коли щось записано невірно, то ви маєте право зробити необхідні виправлення, підпишіть протокол на кожній сторінці, а також біля кожного виправлення (якщо вони вами зроблені).

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Учасниками кримінального процесу є: підозрюваний, обвинувачений, захисник, потерпілий, цивільний позивач, їх представники, а також суд, прокурор, орган дізнання та особа, що проводила дізнання.

Потерпілий — це фізична особа, якій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яку визнано потерпілою рішенням слідчого, судді тощо.

Потерпілий має право:

давати показання у справі;
подавати докази;
знайомитися з матеріалами справи;
брати участь у судовому розгляді ;
подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду.

Своє право на захист підозрювані, обвинувачені, підсудні, засуджені можуть реалізувати за допомогою захисника.Захисник — це особа, яка уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених і виправданих та надавати їм необхідну юридичну допомогу.

Захисниками можуть бути особи, які мають свідоцтво про право на адвокатську діяльність (адвокати), а також за згодою підсудного — близькі родичі, опікуни або піклувальники.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше 2 років, склав кваліфікаційні іспити кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та склав присягу адвоката України.

Закон не обмежує кількість захисників, які можуть одночасно захищати одного підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Розслідуючи справу, слідчий або суддя зазвичай залучає свідків.

Свідок — це особа, яка була присутня за будь-якої події, пригоди, особисто бачила що-небудь чи обізнана із суттю справи.

НАШІ ПОРАДИ

Якщо ви стали свідком злочину:

¾ коли ви – випадковий свідок не панікуйте, не кричіть і не біжіть до місця події (особливо, коли ви не в змозі допомогти потерпілому, або відвернути злочин);

¾ зважайте на свої сили і реальні можливості, не втручайтеся у випадку, коли сили надто нерівні і ви можете постраждати;

¾ якнайшвидше покиньте місце події і повідомте працівників міліції;

¾ постарайтеся запам’ятати обличчя, одяг, жести і манери злочинців, номерні знаки транспортних засобів, зафіксуйте час скоєння злочину;

¾ звернувшись до працівника міліції, відрекомендуйтеся і розкажіть про причину, котра вас привела до нього;

¾ говоріть спокійно, по суті справи, не випускаючи дрібниць і несуттєвих деталей, все може мати справу до злочину;

¾ говоріть твердо те, в чому ви впевнені, якщо в чомусь не впевнені, не фантазуйте, скажіть про це відверто;

¾ не розповідайте випадковим людям, про те, що все бачили;

¾ будьте готові повторити те, що все бачили різним людям і в різний час;

¾ не розказуйте свої версії, думки або припущення, повідомляйте тільки про реальні речі і факти;

¾ висловіть готовність допомагати слідству;

¾ знайте, тепер і в Україні запроваджено програми захисту свідків від злочинних посягань.

2. Проведення досудового слідства

На етапі дізнання і досудового слідства проводяться оперативно-розшукові заходи, слідчі дії з метою виявлення ознак злочину та осіб, що його здійснили (безпосередньо дізнання) та дії, що починаються після порушення кримінальної справи і полягають у збиранні й перевірці доказів, необхідних і достатніх для з'ясування обставин, що мають принципове значення для вирішення долі кримінальної справи.

Підозрюваним визнається:

1) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про прийняття її як обвинуваченого.

Підозрюваний має право:

1) знати, у чому його підозрюють;

2) давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

3) мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

4) подавати докази;

5) заявляти клопотання і відводи;

6) вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності його затримання;

7) подавати скарги на дії та рішення особи, яка проводить оперативно-розшукові дії та дізнання слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого.

Обвинувачений має право:

1) знати, у чому його обвинувачують;

2) давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

3) мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

4) подавати докази;

5) заявляти клопотання;

6) ознайомитися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;

7) брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;

8) заявляти відводи;

9) подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним. Підсудний має право на останнє слово.

Досудове слідство у кримінальних справах проводиться протягом двох

місяців.

3.Розгляд кримінальних справ у суді

Судове слідство — складова частина судового розгляду судом першої інстанції, коли відбувається дослідження доказів судом.

Розгляд кримінальної справи в суді має декілька етапів:

1) відкриття судового засідання (перевірка присутності учасників засідання та свідків, оголошення складу суду, роз'яснення учасникам процесу їхніх прав);

2) оголошення обвинувального висновку;

3) дослідження доказів (судове слідство — допит підсудного, потерпілого, свідків, дослідження письмових, речових та інших доказів, заслуховування аудіоматеріалів, перегляд відеоматеріалів, заслуховування експертів, оголошення актів експертиз);

4) судові дебати (першими виступають прокурор та громадський обвинувач, потім — інші учасники процесу, потім — громадянський захисник та адвокат підсудного, потім надається останнє слово під судному);

5) ухвалення вироку судом і його оформлення (у дорадчій кімнаті);

6) оголошення вироку, ухвали, постанови суду.

4. Права таобов'язки учасників кримінального процесу

Відповідно до ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право на захист.Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, має право давати показання у справі.

Підозрюваний не зобов'язаний доводити свою невинуватість, обов'язок доводити вину покладено на обвинувачення.

У випадку незгоди особи з рішенням суду вона має право на апеляцію чи касацію.

Строк апеляційної скарги на вирок — протягом 15 днів з моменту його оголошення, а засудженим, які перебувають під вартою — протягом 15 днів з моменту вручення копії вироку.

Строк подання касації — 1 місяць. У нашій державі закріплено принцип презумпції невинуватості.

Як зазначено в ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

IV. Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

Запитання для повторення та обговорення

У яких випадках порушується кримінальна справа?
Хто може бути учасниками кримінального процесу?
З яких етапів складається кримінальний процес?
Чи є важливим право людини на захист у суді? Обґрунтуйте свою думку.

V. Самостійна робота учнів

Проаналізуйте правову ситуацію та дайте юридичну оцінку діям її учасників.

15-річний Олег ішов додому зі школи. Він дуже поспішав, бо в його сестри був день народження. Не дочекавшись зеленого сигналу світлофора, Олег перейшов дорогу на червоний. Це помітив інспектор ДАІ і зупинив хлопця. Він запитав його ім'я, де він навчається, і сказав, що Олег має сплатити штраф. Хлопець почав сперечатися й ображати міліціонера. Інспектор ДАІ доставив його до міліції, де тримав 2,5 години, а потім відпустив додому.

VI. Підсумки уроку

Перевірка самостійної роботи учнів.
Учні самостійно підбивають підсумки уроку, звертаючи увагу на нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.

VII. Домашнє завдання

Дайте визначення понять: судове слідство, потерпілий, підозрюваний.
Проаналізуйте ситуацію і вкажіть можливі правові наслідки для її учасників.

Громадянин Р. у стані алкогольного сп'яніння із хуліганських мотивів учинив на вулиці сварку з громадянином К., під час якої штовхнув останнього і той розбив у магазині вітрину вартістю 340 грн.

Прочитайте і запам'ятайте надану нижче довідкову інформацію, куди слід звертатися у пропонованій ситуації.

Куди звернутися?

Ви стали свідком ДТП. (До міліції.)
Вашого батька звільнили з роботи, а він це вважає незаконним і хоче отримати консультацію. (До адвокатури.)
Вашого друга затримали працівники міліції і, як він стверджує, побили. (До прокуратури.)
Вашого родича звинувачують у злочині. (До адвокатури.)
Прийшовши додому, ви виявили, що двері вашого будинку зламані. (До міліції.)
Ваші батьки укладають угоду і хочуть перевірити її законність. (До адвокатури.)
Ви почули в сусідньому будинку постріли, крики. (До міліції.)
Ваш знайомий був викликаний як свідок злочину і з ним грубо поводились. (До прокуратури.)

9 клас. Правоохоронні органи України

Yevheniy — Wed, 28 May 2014 18:57:35 GMT

Урок 31 Дата__________

Тема: Правоохоронні органи України

Мета:

ознайомити учнів з діяльністю правоохоронних органів;
на конкретних прикладах показати, що їх основна функція — забезпечення законності та правопорядку;
розвивати вміння аналізувати і правильно оцінювати правові ситуації;
виховувати повагу до людей, які охороняють правопорядок в суспільстві.

Обладнання й матеріали: Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р.

Базові поняття й терміни: правоохоронні органи, міліція.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний етап

► Перевірка домашнього завдання:

а) учитель проводить експрес-опитування щодо визначення понять:

б) кримінальна відповідальність; кримінальне покарання.

в) 2—3 учні за бажанням або за викликом учителя зачитують відповідь на запитання: «Які нові види кримінальних злочинів з'явилися внаслідок широкого використання комп'ютерної техніки і технологій?».

г) учень записує на дошці складені вдома правові задачі. Учитель коментує, оцінює.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

► Учитель пропонує учням ситуацію для обговорення

Одного вечора чоловік у нетверезому стані сів за кермо автомобіля й рушив до центру міста. На першому ж світлофорі він порушив правила: проїхав на червоне світло. І як результат — аварія, на перехресті він зіткнувся з маршрутним таксі, яке ледь не перекинулося. На щастя, усі пасажири залишилися живими, проте деяким була необхідна медична допомога. Уцілілі ж пасажири кинулися до винуватця дорожньо-транспортної пригоди, витягли його з автомобіля і встигли до приїзду ДАЇ завдати йому тілесних ушкоджень.

Учасники цього дійства вважали, що вони чинять цілком справедливо і певною мірою захищають право. Чи це так?

III.Вивчення нового матеріалу

План

1. Правоохоронні органи, їх види.
2. Правовий статус міліції.
3. Права неповнолітньої особи при затриманні, арешті, допиті.

1. Правоохоронні органи, їх види.

► Розповідь учителя

Захищати справедливість, карати винних, здійснювати правосуддя слід у суворій відповідності з прийнятими юридичними нормами. Коли виникає потреба покласти край протиправним діям, відновити порушені права, У дію вступають правоохоронні органи.

Правоохоронні органи — це державні та недержавні органи, головним завданням і функцією яких є охорона правопорядку, захист прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, держави.

До державних правоохоронних органів належать:

¨ прокуратура;

¨ органи й установи юстиції (зокрема, суди);

¨ органи внутрішніх справ (зокрема, міліція);

¨ Служба безпеки України;

¨ органи державної податкової служби;

¨ митні органи.

Недержавні правоохоронні органи:

¨ адвокатура;

¨ приватний нотаріат;

¨ приватні охоронні організації.

Правоохоронні органи захищають наші права і свободи у різний спосіб. Наприклад, суди захищають права й свободи громадян та юридичних осіб шляхом здійснення правосуддя (вирішують конкретні громадянські, кримінальні та інші справи, виносять за цими справами постанови й вироки). Прокуратура захищає наші права, здійснюючи нагляд за неухильним і точним виконанням законів, нотаріуси — шляхом виконання нотаріальних дій. Проте першими на захист наших прав зазвичай стають органи внутрішніх справ, а саме міліція.

2. Правовий статус міліції

Міліція — це система державних органів виконавчої влади, що покликані захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище та інтереси суспільства й держави від злочинних та інших протиправних посягань. Правове регулювання діяльності міліції передбачене Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, зі змінами і доповненнями. Цим законом установлені основні завдання й права міліції.

Основними завданнями міліції є такі: забезпечення особистої безпеки

громадян, захист їх прав і свобод; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень.

Основні завдання міліції визначають, на які підрозділи поділяється міліція, та її функції.

Підрозділи міліції:

кримінальна міліція;
міліція громадської безпеки;
транспортна міліція;
міліція охорони;
спеціальна міліція (загони особливого призначення).

Функції міліції:

Ø адміністративна;
Ø профілактична;
Ø кримінально-процесуальна;
Ø оперативно-розшукова;
Ø виконавча;
Ø охоронна.

Для виконання покладених на міліцію завдань її працівники мають право:

вимагати припинення правопорушень;
перевіряти у підозрілих осіб документи, що засвідчують їх особу;
затримувати обвинувачених та інших осіб, указаних у законі, й утримувати їх у спеціально відведених для цього приміщеннях;
складати протоколи про правопорушення;
перевіряти технічний стан автотранспортних засобів;
здійснювати оперативно-розшукову діяльність, а також інші права, зазначені в ст. 11 Закону України «Про міліцію».

Як звернутися до міліції?

Звернутися по допомогу до працівників міліції можна двома способами: зателефонувати або подати заяву до районного управління внутрішніх справ. Перший спосіб доречний, коли проти вас чи на ваших очах вчинено протиправні дії — тоді слід негайно набрати номер «02». В іншому разі доцільно звернутися до органів внутрішніх справ, написавши заяву за встановленим зразком.

Зразок заяви до міліції

Начальнику Київського

управління МВС України

м. Харкова

Петрову О.Д.

Василенка Сергія Петровича

ЗАЯВА

21.08.2008р. я повертався додому о 19 год 40 хв і став свідком дорожньо-транспортної пригоди. Автомобіль марки «Мазда» чорного кольору проїхав перехрестя на жовтий сигнал світлофора на великий швидкості, у цей час дорогу переходила літня жінка, яка і стала жертвою ДТП.

Дата Підпис

3. Права неповнолітньої особи при затриманні, арешті, допиті

Державна політика щодо підростаючого покоління базується на принципах відповідальності посадових осіб і громадян за порушення прав дитини, заподіяння їй шкоди. Міліція — один із державних органів, який має оберігати права дитини. Проте не буде зайвим, якщо неповнолітні громадяни знатимуть свої права у стосунках з міліцією.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про міліцію» порушник може бути затриманий на строк до трьох годин, а у деяких випадках — для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення — до трьох діб. Неповнолітнього підозрілого можуть затримати тільки на три години для з'ясування його особи, за наявності чітко визначених підстав. Про затримання негайно повідомляють батьків або родичів. Вирішувати питання щодо затримання та утримання неповнолітнього повинна кримінальна міліція у справах неповнолітніх.

Неповнолітні віком до 16 років, які залишилися без опікування, можуть бути затримані до передавання законним представникам, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку кримінальної відповідальності,— до передавання їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 год.

Проводити допит міліція повинна у присутності ваших законних представників — батьків, адвоката, учителів, опікуна. Про адміністративне затримання складається протокол, який підписують посадова особа, що його склала, і затриманий. Адвокат має бути допущений до участі у справі не пізніше 24 годин після затримання.

Арешт застосовується лише у випадках, якщо неповнолітній на момент вироку досяг 16 років.

IV.Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

Які правоохоронні органи ви знаєте?
Які органи держави належать до правоохоронних?
Який правовий статус має міліція?
Назвіть основні завдання міліції.
Які права має міліція при затриманні, арешті, допиті неповнолітніх осіб?

V. Самостійна робота учнів

Поміркуйте, чи відповідають дійсності такі твердження:

¨ Робота в міліції часто буває небезпечною.

¨ Діяльність міліції дуже важлива для підтримання закону і порядку.

¨ Міліція погано розслідує більшість злочинів.

Визначте, які права людини було порушено у наведеній ситуації.

Наряд міліції затримав біля станції метро двох неповнолітніх. У відділенні міліції, куди хлопців було доставлено, їм не повідомили про причини затримання. Через чотири години про затримання повідомили їх батьків які прийшли і забрали дітей.

Практикум.

Учитель викликає до дошки трьох учнів, кожний із яких отримує комплект карток (формат приблизно 210 х 297 см на цупкому папері або картоні) з написами «Адвокатура», «Прокуратура», «Міліція». Учитель пропонує життєві ситуації, учні повинні визначитися і підняти картку з назвою відповідного органу, до якого слід звернутися у цій ситуації. Інші учні коментують відповіді, зазначають, чи правильно визначено правоохоронний орган, пояснюють свою думку.

Ситуація 1. Вашого друга затримали працівники міліції, які, за його словами, побили його у райвідділі. (Можна звернутися до прокуратури, яка здійснює нагляд за правоохоронними органами.)

Ситуація 2. Телевізор, що придбала ваша родина у магазині, вийшов з ладу під час гарантійного строку, а магазин відмовився ремонтувати його. (Доцільно звернутися до адвоката, який допоможе підготувати документи для звернення до суду.)

Ситуація 3. Вашого родича звинувачують у скоєнні злочину. (Необхідно звернутися до адвоката.)

Ситуація 4. Ви стали свідком дорожньо-транспортної пригоди. (Доцільно звернутися до органів міліції, один із підрозділів якої (ДАІ) займається наглядом за дорожнім рухом.)

Ситуація 5. Вашого батька попередили про звільнення, але він вважає звільнення незаконним і хоче отримати юридичну консультацію. (Необхідно звернутися до адвокатури.)

Ситуація 6. Повернувшись додому, ви виявили, що двері квартири кимось зламано. (Потрібно звернутися до міліції, яка займається розкриттям злочинів і пошуком злочинців.)

Учитель аналізує кожну відповідь учнів, указує на пропущені помилки, звертаючи увагу учнів на записані на дошці функції правоохоронних органів.

VI.Підсумки уроку

Учитель перевіряє самостійну роботу учнів.
Учитель разом з учнями робить висновок, що захищати справедливість, карати винних, здійснювати правосуддя слід у суворій відповідності з прийнятими юридичними нормами. Правоохоронні органи поділяються на державні та недержавні. Працівники міліції можуть затримати неповнолітнього підозрілого тільки на 3 години для з'ясування його особи.

VII. Домашнє завдання

Дайте визначення поняттям: правоохоронні органи; міліція.
Складіть заяву до міліції за зразком.
Підготуйте вирізки з газет і журналів з матеріалами про діяльність правоохоронних органів.

9 клас. Адміністративне правопорушення. Адміністративна відповідальність

Yevheniy — Wed, 28 May 2014 18:56:31 GMT

Урок 28 Дата__________

Тема: Адміністративне правопорушення. Адміністративна відповідальність

Мета:

розкрити зміст понять «адміністративне правопорушення», «адміністративна відповідальність»;
навчити розрізняти адміністративний проступок і злочин; визначити особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх;
розвивати вміння працювати з нормативно-правовими документами, розв'язувати ситуації юридичного характеру;
виховувати негативне ставлення до правопорушень.

Обладнання й матеріали: Кодекс України про адміністративні правопорушення, картки з індивідуальними завданнями.

Базові поняття й терміни: адміністративне право, адміністративне правопорушення, адміністративні стягнення.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний етап

► Перевірка домашнього завдання:

а) учитель проводить експрес-опитування щодо визначення понять: адміністративне право, адміністративні правовідносини, державне управління, метод державного управління;

б) декілька учнів зачитують відповіді на домашнє завдання, інші учні доповнюють.

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

► Розповідь учителя з елементами бесіди

Уявіть собі картину, добре знайому мешканцям великих міст: станція метро напередодні футбольного матчу, на пероні купка фанатів гучно висловлює свою прихильність до місцевої команди, скандуючи щось на кшталт «Шахтар» — чемпіон!». Ще гучніше лунають багаті на лайку віршовані погрози на адресу команди супротивника. Своєю брутальною поведінкою бешкетники обурюють інших пасажирів — порушують громадський порядок. Що це: правопорушення, проступок чи злочин? (Відповідь дають декілька учнів за бажанням).

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План

1. Поняття адміністративного правопорушення.
2. Ознаки адміністративного проступку.
3. Адміністративна відповідальність.

► Розповідь учителя

1. Поняття адміністративного правопорушення

У ситуації, описаній на початку параграфа, футбольні фанати вчинили адміністративне правопорушення (проступок).

Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення, як і злочин, являє собою протиправну дію, проте шкода від нього (а отже, і ступінь суспільної небезпеки) значно менша. Юридична відповідальність за вчинення адміністративного проступку регулюється нормами адміністративного права, а злочин тягне за собою настання кримінальної відповідальності, регульованої нормами кримінального права.

Ознаки адміністративного проступку полягають у такому:

¨ Протиправність. Дія або бездіяльність визнається адміністративні ним проступком лише тоді, коли вона прямо порушує певну норму адміністративного законодавства.

¨ Суспільна небезпечність. Проступок завдає реальної шкоди особистості, суспільству, державі або створює загрозу заподіяння такої шкоди.

¨ Винність. Діяння визнається проступком лише за наявності вини (у вигляді умислу чи необережності) особи, яка це діяння вчинила.

¨ Адміністративна караність. Адміністративне законодавство встановлює вид і міру стягнення за здійснення адміністративного проступку.

Адміністративний проступок може бути вчинений у вигляді дії або (бездіяльності. Так, адміністративними порушеннями вважають дрібне розкрадання державного, колективного або приватного майна, порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, безквитковий проїзд пасажирів у громадському транспорті, дрібне хуліганство, продаж товарів без необхідних документів, уживання алкогольних напоїв у громадських місцях, порушення митних правил та інші.

Склад адміністративного правопорушення:

¨ об'єкт;

¨ об'єктивна сторона;

¨ суб'єкт;

¨ суб'єктивна сторона.

2. Адміністративна відповідальність

Держава, забезпечуючи функцію керівництва суспільством, установлює норми поведінки своїх громадян. До таких норм належать, наприклад, правила поведінки в громадських місцях, правила дорожнього руху й користування транспортом, правила торгівлі, правил техніки безпеки й охорони праці, правила полювання, рибної ловлі й охорони природних ресурсів, митні правила та інші. Вони містяться в законах, указах, урядових постановах, наказах міністрів, у рішеннях органів місцевої адміністрації. Правила адресовані громадянам, працівникам підприємств, установ і організацій, посадовим особам.

Держава суворо стягує із громадян, що порушують установлені правила, аж до залучення до кримінальної відповідальності, але частіше за подібні порушення винні особи залучаються до адміністративної відповідальності, підставою до якої є адміністративна провина.

До адміністративної відповідальності можуть притягуватися громадяни, яким виповнилося 16 років.

До осіб, що здійснили адміністративні проступки, можуть застосовуватися такі види стягнень.

Попередження. Воно виноситься в письмовій формі.

Штраф. Мінімальний розмір — 17 грн (неоподатковуваний мінімум доходів громадян), сплачується на місці або протягом 15 днів із дня вручення правопорушникові постанови про накладання штрафу. Максимальний розмір штрафу, передбачений КУпАП, становить 88 неоподатковуваних мінімумів.

Оплатне вилучення предмета, що став знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, наприклад незареєстрованої рушниці в її власника. У цьому випадку відбувається примусове вилучення предмета й наступна його реалізація з передачею вирученої суми власникові за винятком комісійних.

Конфіскація предмета, за допомогою якого здійснене правопорушення або який сам є безпосереднім об'єктом правопорушення, таким, наприклад, як контрабандний товар. При цьому відбувається примусове безоплатне обернення предмета у власність держави.

Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, наприклад позбавлення права керування автомобілем або права на полювання.

Виправні роботи на термін до двох місяців з утриманням 20% заробітку в дохід держави.

Адміністративний арешт застосовується лише у виключних випадках на термін до 15 діб з безоплатним використанням на фізичних роботах.

Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до КУпАП про адміністративні правопорушення справи розглядають такі органи:

адміністративні комісії при районній і міській адміністрації;
місцева адміністрація селищних і сільських рад;
районні комісії зі справ неповнолітніх;
районні, міські народні суди;
органи внутрішніх справ;
органи державних інспекцій.

Крім того, законом надане право розглядати справи про адміністративні правопорушення іншим органам і посадовим особам. До них належать контролери, лісничі, митники, інспектори — ДАІ, водні, мисливські, пожежної охорони.

3. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх

До осіб у віці від 16 до 18 років, що зробили адміністративне правопорушення, застосовуються заходи, передбачені Положенням про комісії зі справ неповнолітніх.

До таких заходів належать:

¨ зобов'язання привселюдно попросити вибачення у потерпілого; попередження;

¨ догана або сувора догана;

¨ відшкодування матеріального збитку;

¨ передача неповнолітнього під нагляд батьків або особам, які їх заміняють, або під нагляд педагогічного або трудового колективу за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їх прохання;

¨ штраф.

У разі відсутності у неповнолітньої особи самостійного заробітку штраф стягується з батьків або осіб, які їх заміняють.

Ці заходи регулюються ст. 24 Кодексу про адміністративні правопорушення.

IV.Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

Варіант І

Запитання для повторення й обговорення

Як ви вважаєте, адміністративне правопорушення — проступок чи злочин?
Що називається адміністративним правопорушенням?
Якими є джерела адміністративного права?
Назвіть вид відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
У чому полягають особливості адміністративної відповідальності осіб віком від 16 до 18 років?
Які органи розглядають справи про адміністративні правопорушення?
У Таїланді за жувальну гумку, викинуту на тротуар, доведеться сплатити штраф розміром 600 доларів США. Якщо в людини не виявиться грошей для сплати штрафу, її можуть посадити до в'язниці. Чи справедливе таке покарання?

Варіант ІІ

Робота в групах.

Учитель об'єднує учнів у малі групи, пропонує розглянути ситуації і визначити, чи скоєно адміністративні правопорушення, хто може бути притягнутий до відповідальності.

Група 1. Батьки з сином (9 років), прямуючи до театру, пізно ввечері перейшли вулицю у невстановленому місті, неподалік від підземного пішохідного переходу. Співробітникам міліції, які їх зупинили, пояснили, що зробили вони це тому, що поблизу не було машин і взагалі рух вночі дуже невеликий.

Зразок відповіді.Наявне адміністративне правопорушення — порушення Правил дорожнього руху, до відповідальності можуть бути притягнуті обидва дорослі пішоходи, дитина відповідальності не нестиме. Відсутність автомашин не впливає на оцінку дій порушників.

Група 2. Підлітки, гуляючи вулицею, гучно співали пісні, брутально лаялася, на зауваження перехожих не реагували або реагували лайкою. Після затримання нарядом міліції виявилося, що двом із затриманих по 14 років, одному — 15, а іншим — 17років.

Зразок відповіді.Мало місце адміністративне правопорушення — дрібне хуліганство, але до відповідальності будуть притягнуті лише двоє підлітків, які досягнули 16 років. Можуть притягнути до відповідальності батьків інших підлітків за неналежне виконання обов'язків з виховання дітей.

Група 3. Десятикласник, якому виповнилося 16 років, протягом півроку відмовляється отримувати паспорт громадянина України. При цьому він посилається на відсутність потреби в отриманні документа і наявність бажання отримати громадянство іншої держави. Але не може пояснити, на громадянство якої держави він має право.

Зразок відповіді.Підліток порушує вимоги законодавства, має місце адміністративне правопорушення — проживання без паспорта, хлопець може бути притягнутий до відповідальності.

Група 4. Працівник, вийшовши на обідню перерву, вжив алкогольних напоїв і повернувся на робоче місце напідпитку. Начальник цеху, виявивши це, відсторонив того від роботи і подав доповідну записку з цього приводу директору заводу.

Зразок відповіді.Громадянин вчинив правопорушення, але воно є не адміністративним, а дисциплінарним. Відповідно і стягнення буде не адміністративним, а дисциплінарним.

V. Самостійна робота учнів

Для самостійної роботи кожному учню надається картка з індивідуальним завданням.

Приклад завдання

Хлопець 16-ти років, не маючи належних документів, продавав у переході Метро компакт-диски з аудіозаписами. Чи можна його за ці дії піддати адміністративному арешту?

2. Робота з текстом Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Знайдіть у КУпАП і запишіть види адміністративних стягнень.

VI. Підсумки уроку

Як ви вважаєте, чи знадобляться вам одержані знання?

Учитель разом з учнями робить висновок, що адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Слід зазначити, що правопорушення менш загрозливі чим злочини, але їх учинення часто передує кримінальним злочинам.

Тему «Злочин» ми з вами розглянемо на наступному уроці.

VII. Домашнє завдання

Дайте визначення поняттям: адміністративне право, адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення.
Доберіть із періодичної преси два-три факти адміністративних правопорушень. Дайте їм юридичну оцінку.
Наведіть 3—4 приклади адміністративних стягнень.

9 клас. Адміністративне право

Yevheniy — Wed, 28 May 2014 18:55:31 GMT

Урок 27

Тема: Адміністративне право

Мета:

сформувати поняття про відносини, регульовані адміністративним правом;
охарактеризувати напрямки та методи державного управління;
розвивати вміння працювати з нормативно-правовими документами, розв'язувати ситуації юридичного характеру.

Обладнання й матеріали: Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про державну службу».

Базові поняття й терміни: адміністративне право, адміністративні правовідносини, державне управління, метод державного управління.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний етап

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Учні (за бажанням або викликані вчителем) зачитують складені вдома заяви.

II. Актуалізація опорних знань і мотивація

► Запитання для повторення й обговорення

Які галузі права ви вже вивчали?
Чим регулюється кожна галузь права?
Які види правопорушень ви знаєте?

III. Вивчення нового матеріалу

План

1. Поняття адміністративного права.
2. Державне управління в Україні.

► Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Поняття адміністративного права

Адміністративне право— галузь права, яка об'єднує юридичні норми, що регулюють відносини як між державними органами в процесі їхньої діяльності, так і між ними та громадськими організаціями й громадянами. Назва цієї галузі права походить від слова «адміністрація», що на латині означає «управління», тому адміністративне право інколи називають управлінським.

Джерелами адміністративного права є Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), закони України та підзаконні акти. Кодекс України про адміністративні правопорушення був прийнятий 7 грудня 1984року, він складається з п'яти розділів і містить 330 статей. Цю галузь права регулюють також Водний, Повітряний та Митний кодекси України.

Адміністративне право — одна з найважливіших галузей права в суспільстві. Норми адміністративного права регулюють діяльність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також підприємств, організацій і установ усіх форм власності. Особливістю цієї галузі права є те, до у відносинах, регульованих адміністративним правом, однією із сторін завжди виступає держава, яка у випадках, передбачених законом, наділена правом застосування примусу.

Адміністративні правовідносини— це суспільні відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адміністративного права.

До числа адміністративних правовідносин належать відносини:

а) між органами державного управління і державними підприємствами;

б) між органами державного управління і суспільними організаціями;

в) між органами державного управління і громадянами.

2. Державне управління в Україні

Державне управління— виконавчо-розпорядча діяльність органів державної влади на основі та відповідно до нормативно-правових актів.

Державне управління здійснюють органи державної влади: законодавчі, виконавчі, судові, правоохоронні, контрольно-наглядові тощо.

Органи державної влади розрізняють за масштабами їх діяльності, вищим органом виконавчої влади в Україні є уряд — Кабінет Міністрів.

Міжгалузеве управління належить до компетенції міністерств, державних комітетів і центральних органів виконавчої влади зі спеціальний, статусом. Місцеві органи виконавчої влади (у тому числі Рада Міністрів Автономної Республіки Крим), місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчо-розпорядчі функції в конкретних населених пунктах. На державних підприємствах чи в установах функції управління здійснюють їхні адміністрації.

IV. Узагальнення й систематизація

► Запитання для повторення і обговорення

Що таке адміністративне право?
Чим воно відрізняється від інших галузей права?
Які нормативно-правові акти регулюють відносини в цій галузі права?
Що таке адміністративні правовідносини?
Між якими особами вони виникають?

V.Самостійна робота учнів

► Проаналізуйте ситуацію, дайте відповідь на запитання:

Водій, що керував вантажівкою, побачив, як на проїжджу частину несподівано вибігла дитина. Намагаючись урятувати її життя, водій звернув убік і зруйнував частину стіни магазину. Які наслідки для водія матиме цей вчинок?

VI.Підсумки уроку

Оцінювання самостійної роботи учнів.
Учні самостійно підбивають підсумок уроку, застосовуючи знання, які вони здобули на уроці, демонструють розуміння понять адміністративного права.

VII. Домашнє завдання

Дайте визначення поняттям: адміністративне право, адміністративні правовідносини, державне управління, метод державного управління.
Наведіть 3—4 приклади правовідносин, що регулюються нормами адміністративного права.

9 клас. Контрольна робота № 3 з тем: «Ти і цивільно-правові відносини», «Закони в житті твоєї сім'ї», «Твої права у трудових відносинах»

Yevheniy — Wed, 28 May 2014 18:54:55 GMT

Урок 26

Контрольна робота № 3 з тем: «Ти і цивільно-правові відносини», «Закони в житті твоєї сім'ї», «Твої права у трудових відносинах».

І варіант

ІІ варіант

1. Поясніть поняття:

Право власності –

Шлюб –

Спадщина –

2. Порівняйте різні форми власності, що існують в Україні.

3. Які є умови спадкування за заповітом?

4. Якими є умови укладання шлюбу?

5. Доведіть, що права та обов’язки батьків та дітей мають взаємний характер.

6. Які є шляхи (засоби) захисту прав дитини визнаєте?

7. Як оформляють прийняття на роботу?

8. Для чого, на вашу думку, потрібне спадкове право?

9. Поясніть різницю між підприємницькою діяльністю та найманою працею. Наведіть приклади.

10. Визначте правове рішення:

♦ Батьки 6-річного Дмитра — алкоголіки. Вони розпродають речі з дому, і навіть синові речі, щоб купити спиртні напої.

♦ Оксана сама виховує двох дітей — Жанну 6 років і Юрія 3 років. Ідучи на роботу, вона залишає їх удома без нагляду.

1. Поясніть поняття:

Трудове право –

Сім'я –

Споживач –

2. Порівняйте договори купівлі-продажу, міни, позики, дарування, визначте суттєві відмінності між ними.

3. Які є умови спадкування за законом?

4. У яких випадках може бути відмовлено укладанні шлюбу?

5. Які обов’язки мають батьки щодо своїх дітей?

6. Які є підстави для позбавлення особи батьківських прав.

7. Яким повинен бути зміст трудового договору?

8. Як ви можете захистити свої цивільні права?

9. які майнові та немайнові права має подружжя?

10. Запропонуйте шляхи розв'язання ситуацій.

1) Катерині 16 років, вона вагітна. З її слів відомо, що батько її дитини — Петро, якому 18 років. Петро заперечує своє батьківство, відмовляється одружитися з Катериною й утримувати дитину після її народження.

2) Тетяна і Олексій не проживають разом уже півроку і збираються розлучитися. Їхній син Антон, якому 12 років, живе з мамою. Проте він дуже любить батька і хоче жити разом із ним та його батьками. Олексій готовий забрати дитину, але Тетяна відмовляє йому.

Контрольна робота № 3 з тем: «Ти і цивільно-правові відносини»,

«Закони в житті твоєї сім'ї», «Твої права у трудових відносинах».

І варіант

ІІ варіант

1. Поясніть поняття:

Право власності –

Шлюб –

Спадщина –

2. Порівняйте різні форми власності, що існують в Україні.

3. Які є умови спадкування за заповітом?

4. Якими є умови укладання шлюбу?

5. Доведіть, що права та обов’язки батьків та дітей мають взаємний характер.

6. Які є шляхи (засоби) захисту прав дитини визнаєте?

7. Як оформляють прийняття на роботу?

8. Для чого, на вашу думку, потрібне спадкове право?

9. Поясніть різницю між підприємницькою діяльністю та найманою працею. Наведіть приклади.

10. Визначте правове рішення:

1. Поясніть поняття:

Трудове право –

Сім'я –

Споживач –

2. Порівняйте договори купівлі-продажу, міни, позики, дарування, визначте суттєві відмінності між ними.

3. Які є умови спадкування за законом?

4. У яких випадках може бути відмовлено укладанні шлюбу?

5. Які обов’язки мають батьки щодо своїх дітей?

6. Які є підстави для позбавлення особи батьківських прав.

7. Яким повинен бути зміст трудового договору?

8. Як ви можете захистити свої цивільні права?

9. які майнові та немайнові права має подружжя?

10. Запропонуйте шляхи розв'язання ситуацій.

9 клас. Права неповнолітніх у трудових відносинах

Yevheniy — Wed, 28 May 2014 18:54:04 GMT

Урок 25 Дата__________

Тема: Права неповнолітніх у трудових відносинах

Мета:

ознайомити учнів з трудовими правами неповнолітніх; навчити складати резюме, заяву про прийом і звільнення з роботи;
навчити аналізувати та застосовувати на практиці законодавство про працю неповнолітніх;
виховувати повагу та шанобливе становлення до суспільно корисної праці, активну громадянську позицію.

Обладнання й матеріали: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закони України «Про охорону праці» від 14.10.1992р., «Про оплату праці» від 24.03.1995р., «Про відпустки» від 15.11.1996р., «Про зайнятість населення» від 01.03,1991 р., картки для виконання завдань.

Базові поняття й терміни:трудовий договір.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний етап

► Перевірка домашнього завдання

Дайте визначення поняттям: трудовий договір, заробітна плата, трудова книжка.
Учні (за бажанням або викликані вчителем) зачитують відповіді на творче завдання, виконане вдома.

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Учитель пропонує учням поміркувати над запитанням: «Як закон , помагає реалізувати право на працю?».

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План

1. Законодавство про працю неповнолітніх.
2. Особливості праці неповнолітніх.

► Розповідь учителя

Праця людини, її результати завжди цінувалися в суспільстві, визначали в ньому становище людини.

Підлітки мають можливість набути професійних навичок, адаптуватися до трудової діяльності, зробити для себе правильний вибір щодо майбутньої професії.

Залучення до праці є джерелом задоволення матеріальних і духовних потреб підлітків.

1. Законодавство про працю неповнолітніх

У законодавстві про працю зазначено, що діти не можуть працювати нарівні з дорослими. Особи, які не досягли 18 років, користуються пільгами, що встановлені законодавством України стосовно охорони праці, робочого часу та деяких інших умов праці. Учні шкіл можуть працювати у вільний від навчання час після досягнення ними 15-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює, за умови, що робота не завдає шкоди здоров'ю підлітка.

Допускається також прийом на роботу осіб, які досягли 14-річного віку, за дотримання умов, наведених у частині 3 ст. 188 Кодексу законів про працю:

¨ неповнолітні повинні бути учнями;

¨ виконувана робота не повинна завдавати шкоди здоров'ю;

¨ робота не повинна негативно впливати на процес навчання, вона має виконуватися у вільний від навчання час;

¨ має бути згода одного з батьків або осіб, які їх замінюють (опікунів).

Осіб, що не досягли 18 років, приймають на роботу тільки після попереднього медичного огляду. У подальшому неповнолітні працівники щорічно проходять обов'язковий медичний огляд, доки їм не виповниться 21 рік.

2. Особливості праці неповнолітніх

Неповнолітні, тобто особи, які не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством України.

Для неповнолітніх установлені граничні норми підняття та переміщення вантажів. Наприклад, 16-річному юнакові не можна піднімати вантаж масою понад 12 кг. Перелік таких робіт затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.1994р. №46.

Законодавством установлено скорочений робочий час для неповнолітніх працівників:

Вік, років	Норми робочого часу під час канікул	Норми робочого часу під час навчання
15	24 год на тиждень	12 год на тиждень
16—18	36 год на тиждень	18 год на тиждень

Незважаючи на скорочений робочий час, заробітна плата працівникам молодше ніж 18 років виплачується у такому ж розмірі, як і дорослим працівникам відповідних категорій, які працюють повний робочий день.

Щорічна основна відпустка для неповнолітніх (тривалістю 31 календарний день) надається у зручний для них час. Конкретна дата початку відпустки повинна бути відома неповнолітньому працівникові не пізніше ніж за два тижні до початку відпустки.

Для неповнолітніх установлено особливий порядок звільнення.

Окрім того, законодавством України у галузі охорони праці встановлено такі норми щодо застосування праці неповнолітніх:

¨ заборонено використовувати осіб, яким не виповнилося 18 років, на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;

¨ забороняється приймати неповнолітніх на роботу за сумісництвом;

¨ забороняється залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні;

¨ для неповнолітніх установлюється скорочений робочий день;

¨ оплата учнів, що працюють у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку;

¨ відпустки за перший рік роботи неповнолітнім працівникам надаються за їх заявою і до закінчення 6-ти місяців безперервної роботи на такому підприємстві;

¨ звільнення працівника молодше 18-ти років з ініціативи власника допускається тільки за згодою районної (міської) комісії у справах; неповнолітніх;

¨ батьки, усиновителі, піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

ДЕ ЗАЗВИЧАЙ ПРАЦЮЮТЬ ПІДЛІТКИ?

Як свідчать дані статистики та інформація преси, підлітки виконують вельми широкий спектр робіт як удома, так і в сільському господарстві, торгівлі, послугах. Сьогодні діти досить активно організовують самостійні робочі місця та у колективі зі своїми робочими ровесниками — миють машини, підробляють мийниками посуду в барі, продають газети в електричці тощо. Чи можна назвати таку роботу працею в юридичному розумінні цього слова?

Це — «чорна праця», «чорний ринок праці». Кількість неповнолітніх, які бажають працевлаштуватись, значно перевищує кількість офіційних робочих місць. Це підштовхує молодь до пошуків роботи у нерегламентованому (офіційно неоформленому) секторі економіки. Звичайно, влаштуватися на таку роботу простіше, скоріше за все, у вас є шанси знайти саме таку напівлегальну роботу. Але на такій роботі годі чекати виконання вимог законів, навряд чи буде забезпечено і охорону вашої праці, ніхто й не згадуватиме про пільги, що мають надаватися неповнолітнім. Крім того, є й небезпека взагалі залишитися ошуканим — адже ваші відносини ніде не зареєстровані, не закріплені юридично. Захистити вас у разі виникнення будь-яких проблем (вам не сплатили кошти чи сплатили набагато менше, ніж обіцяли, ви зазнали травми під час роботи тощо) буде важко або й взагалі неможливо. Тому кожен має замислитися, чи слід іти тим шляхом.

ПОМІРКУЄМО РАЗОМ…

1. Чому на таку роботу легше влаштуватись?
2. Уявіть себе підприємцем; як вам вигідніше брати на роботу — на законних підставах чи на умовах “чорного ринку”? Чому?

НАШІ ПОРАДИ

Аби застерегти себе від наслідків праці на “чорному ринку”, пам’ятайте:

Навіть якщо ви домовляєтеся з працедавцем усно, чітко з’ясуйте: термін вашого робочого часу денно, потижнево, розмір і вид заробітної платні (погодинній або залежно від обсягу виконаної праці); як і коли вона буде нараховуватись і виплачуватись.
Якщо від вас не вимагають дозволу батьків на працевлаштування (а вам іще не виповнилося 16 років), ця праця є позазаконною, і ваші права не захищені.
У вас є право на законні пільги щодо характеру, тривалості, оплати праці. Нагадайте про них работодавцеві.
Якщо вам обіцяють високу платню за тяжку, нічну працю то це, скоріш за все, нелегальна праця, і вам буде складно домогтися від роботодавця її реальної оплати.

IV.Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

► Запитання для повторення й обговорення

Які роботи можуть виконувати підлітки?
Які пільги мають неповнолітні особи?
Як законодавство захищає право на працю неповнолітніх?
З якою метою встановлюються особливі умови праці для молоді?

V.Самостійна робота учнів

Учитель роздає картки для виконання самостійної роботи. Кожна картка містить одне завдання за темою уроку.

Сергій, учень 10 класу, був прийнятий на роботу вантажником до продуктового магазину. Чи правомірні дії адміністрації магазину? Обґрунтуйте свою відповідь.
17-річний юнак улаштувався на роботу. Які пільги щодо умов праці має надати йому адміністрація підприємства?

VI. Підсумки уроку

Оцінювання самостійної роботи учнів.
Учні підбивають підсумки, застосовуючи нові знання, які вони здобули на уроці.

VII. Домашнє завдання

Дайте визначення поняттям: резюме, трудовий договір.
Складіть заяву про прийняття на роботу.

9 клас. Трудовий договір

Yevheniy — Wed, 28 May 2014 18:52:58 GMT

Урок 24 Дата__________

Тема: Трудовий договір

Мета:

визначити і пояснити зміст понять «трудовий договір», «заробітна плата»;
надати уявлення про порядок укладання і припинення трудового договору;
розвивати уміння застосовувати на практиці здобуті знання;
виховувати розуміння необхідності сумлінного ставлення до своїх обов'язків, підвищувати рівень правосвідомості учнів у галузі трудового права.

Обладнання й матеріали: Конституція України, Кодекс законів про працю України, закони України «Про зайнятість населення» від 10.03. 1991р., «Про колективні договори і угоди» від 10.17.1993 р., «Про оплату праці» від 24.03.1995 р.

Разові поняття й терміни: трудовий договір, заробітна плата, трудова книжка.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Перевірка домашнього завдання:

а) учитель проводить експрес-опитування щодо визначення понять, що вивчалися на минулому уроці;

б) учитель збирає для перевірки складені учнями резюме; учні (за бажанням) зачитують та коментують деякі з них.

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

► Запитання для повторення і обговорення:

Чи доводилося вам працювати на канікулах?
Якою була ваша перша заробітна плата?
На які потреби ви витратили ці гроші?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План

1. Поняття трудового договору та його укладення.
2. Підстави припинення трудового договору.

► Розповідь учителя

В Україні трудові відносини регулюються не лише на державному рівні — законами і нормативно-правовими актами, але і трудовими та колективними договорами, контрактами. Один із перших кроків, який ми робимо, користуючись правом на працю,— укладаємо трудовий договір.

1. Поняття трудового договору та його укладення

Трудовий договір— особлива угода між працівником і власником відповідного підприємства. Сторонами трудового договору є роботодавець і працівник. Зазвичай укладенню трудового договору передує досягнення згоди між сторонами про його основні умови. Більшість цих умов регламентовано законодавчо (норма робочого часу, тривалість відпустки та ін.), а деякі умови договору можуть бути зафіксовані окремо, особливо під час укладання контракту (забезпечення житлом, робота в нічний час, поїздки у відрядження та ін.). При цьому не допускається погіршення умов праці порівняно з передбаченими законом.

Трудовий договір

Трудова угода

1. Працівник виконує роботу під керівництвом роботодавця, який зобов’язаний організувати роботу і забезпечує процес її виконання.

2. Працівник зобов’язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку за невиконання та неналежне вимог роботодавця працівника можна притягнути до дисциплінарної відповідальності.

3. За трудовим законодавством роботодавець гарантує з/пл., належні умови праці, охорону праці, техніку безпеки тощо.

Особа виконує замовлення самостійно або із залученням інших виконавців в розпорядку робочим часом на власний розсуд.

В разі порушення умов трудового договору настає цивільно-правова відповідальність.

Жодних гарантій трудових прав за фактичного виконання працівників не забезпечено і не гарантовано.

Трудовий договір може бути письмовим та усним; безстроковим (укладається на невизначений строк), строковим і таким, що укладається на час виконання певної роботи. Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу, також не можна вимагати від працівника відомості про його партійну чи національну належність, походження та інші документи, подання яких не передбачене законодавством.

У загальному випадку для укладення трудового договору необхідні паспорт, трудова книжка або документи, що їх замінюють. У деяких випадках — документ про освіту (наприклад, при вступі на посаду лікаря, ветеринара, викладача, наукового співробітника та ін.).

Неповнолітній особі, якій уже виповнилося 16 років, для вступу на роботу необхідно подати роботодавцеві:

¨ заяву про прийняття на роботу;

¨ атестат про середню освіту;

¨ паспорт;

¨ свідоцтво про народження;

¨ медичну довідку про стан здоров'я;

¨ письмовий дозвіл одного з батьків;

¨ довідку з місця проживання;

¨ довідку про ідентифікаційний номер.

Неповнолітні до 16 років, як правило, до роботи не допускаються. Лише у виняткових випадках і за згодою батьків дозволяється приймати на роботу осіб 15 річного віку, а учнів — після виповнення 14 років, якщо це не завдає шкоди їх здоров'ю і навчанню.

Окрім дотримання загальних вимог щодо процедури та форми укладення договору, угодою сторін може бути зумовлене випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Випробування не встановлюється при прийомі на роботу осіб, молодших за 18 років, та в деяких інших випадках (зокрема, для сезонних та тимчасових працівників).

Укладення трудового договору оформлюється наказом керівника про прийом на роботу. При прийомі працівника на роботу власник (керівник) підприємства або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права та обов'язки.

Особі, яка влаштовується працювати вперше, не пізніше п'яти днів після початку роботи повинна бути заведена трудова книжка.

Трудова книжка— основний документ про трудову діяльність працівника, до якого заносяться відомості про місце роботи та посаду, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Відомості про стягнення до трудової книжки не заносяться. Трудові книжки ведуться роботодавцями і зберігаються у них. Якщо особи працюють у підприємців — фізичних осіб за трудовим договором, то трудові книжки не ведуться.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник підприємства або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від обсягу, складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей (кваліфікації) працівника, фінансових можливостей підприємства.

Згідно з діючим законодавством (гл. XIII КЗпП України), заробітна плата неповнолітнім особам при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується у такому ж розмірі, як і дорослим працівникам, які працюють на аналогічній посаді повний робочий день.

Виділяються наступні етапи оформлення трудовогодоговору:

1) подача працівником заяви про прийом на роботу з представленням всіх необхідних документів:

Паспорт або інші документи, що посвідчують особу.
Трудова книжка.
Документ про освіту, де вказано кваліфікацію і спеціальність.
Документ про стан здоров’я.
Військовий квиток.

2) візи певних посадових осіб і резолюція власника або посадової особи, що має право прийому на роботу;

3) видання власником або уповноваженим ним органом наказу про зарахування працівника на роботу на основі досягнутої угоди;

4) пред'явлення наказу працівнику під розписку;

5) внесення в трудову книжку запису про прийом на роботу, що містить всі необхідні елементи оформлення трудової книжки працівникам, що поступають на роботу уперше, видача робітникам, а також службовцям, праця яких оплачується відрядно, розрахункових книжок;

6) ознайомлення власником або уповноваженим ним органом працівника з записом у трудовій книжці під розписку в особистій картці (типова відомча форма №П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. №277).

2. Підстави припинення трудового договору

Законодавство чітко визначає підстави та порядок припинення дії трудового договору. Трудовий договір може бути припинений за загальними підставами, з ініціативи працівника або з ініціативи роботодавця.

Загальними підставами для припинення трудового договору є обопільна угода сторін, закінчення терміну дії строкового договору, призов працівника на військову службу, переведення працівника за його згодою на інше підприємство, набуття законної сили вироком суду та ін.

Працівник має право розірвати трудовий договір у визначений ним строк. Особа, яка бажає звільнитися, має подати роботодавцеві відповідну письмову заяву за два тижні до бажаного дня звільнення.

Роботодавець має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи лише на підставах, передбачених законодавством (реорганізація підприємства, невідповідність працівника обійманій посаді, прогул, поява на роботі у нетверезому стані, учинення встановленого вироком суду розкрадання майна та ін.).

IV. Узагальнення й систематизаціязнань та вмінь учнів

► Запитання для повторення й обговорення

Як укласти трудовий договір?
Які документи має надати до відділу кадрів 16-річний юнак, який влаштовується на роботу на час канікул?
Що таке заробітна плата?
Які форми трудового договору, передбачені законодавством?
Які відомості не вносяться до трудової книжки робітника?

а) про прийняття на роботу;

б) про переведення робітника;

в) про заохочення;

г) про стягнення;

д) про звільнення робітника;

е) про відпустку.

Правильна відповідь: г); є).

V. Самостійна робота учнів

Визначити і записати у таблицю права й обов'язки працівника і роботодавця:

	Права	Обов'язки
Працівник
Роботодавець

VI. Підсумки уроку

Учні підбивають підсумки уроку, надаючи відповіді на запитання:

Чи був цей урок корисним?
Що ви дізналася нового?
Що вас найбільше зацікавило?

VII. Домашнє завдання:

Дайте визначення поняттям: трудовий договір, заробітна плата, трудова книжка.
Чи є, на ваш погляд, справедливою думка: «Хоча дитина повинна вчитись, а не працювати, вона має бути обізнана з основними положеннями трудового права»? Обґрунтуйте свою відповідь і запишіть у зошит.

9 клас. Право на працю в Україні

Yevheniy — Wed, 28 May 2014 18:52:05 GMT

Урок 23 Дата__________

Тема: Право на працю в Україні

Мета:

розкрити зміст понять «трудові відносини», «право на працю»;
формувати в учнів усвідомлення важливості права на працю в житті людини;
розвивати уміння мислити логічно, застосовувати на практиці здобуті знання та навички;
виховувати розуміння необхідності сумлінного ставлення до своїх обов'язків.

Обладнання й матеріали: Конституція України, Кодекс законів про працю; Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р., Закон України «Про порядок вирішення трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998р., Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р., Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р.

Базові поняття й терміни: трудове право, локальний нормативний акт, резюме, підприємницька діяльність, зайнятість.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний етап

Учитель вітає учнів, перевіряє їх готовність до уроку.

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Учні, застосовуючи метод «Мікрофон», висловлюють свої думки щодо таких питань:

Що ти розумієш під поняттям «право на працю»?
Яку професію ти б хотів обрати? Чому саме її?

III. Вивчення нового матеріалу

План

1. Законодавство про трудові відносини.
2. Як знайти роботу.
3. Право на підприємницьку діяльність.

► Розповідь учителя

У повсякденному житті працею називають будь-яку свідому діяльність людини, що спрямована на створення матеріальних чи духовних цінностей, задоволення потреб особи і суспільства. «Він працює», — так кажуть і про муляра, який будує школу, і про учня, який пише контрольну роботу, і про сусідського хлопчика, який допомагає матері у хатніх справах чи на городі.

Право на працю є одним із найважливіших для людини, оскільки визначає загальні умови її життя у суспільстві, є основою її економічної самостійності. Відповідно до ст. 43 Конституції України: «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується».

Людина вільна обрати той чи інший вид діяльності, рід занять. Вона може, наприклад, працювати по найму за трудовим договором або самостійно забезпечити себе роботою (бути підприємцем, фермером, займатися індивідуальною трудовою діяльністю).

Конституція України проголошує, що кожен громадянин має право на належні, безпечні та здорові умови праці, заробітну плату, яка є не нижчою від визначеної законом. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

1. Законодавство про трудові відносини

Коли людина влаштовується на роботу, вона опиняється у сфері дії трудового права. Це галузь права, яка закріплює і регулює відносини між працівником і власником (або уповноваженим ним органом) у трудових відносинах. Відносини, що утворюються в процесі праці, називаються трудовими. Такі відносини виникають між власником підприємства (установи чи організації) та найманим працівником, який виконує певну роботу на цьому підприємстві. Індивідуальна робота, робота в сім'ї або на власній присадибній ділянці нормами трудового права не регулюється. Джерелами трудового права в нашій державі є Конституція України, Кодекс законів про працю України, закони України: «Про зайнятість населення», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про відпустки», «Про оплату праці», «Про охорону праці», Закон України «Про господарські товариства» та ін.

Основою трудового законодавства України є Кодекс законів про працю України (КЗпП). У ньому визначені основні трудові права й обов'язки працівників, регулюються питання трудового договору, нормування праці та її оплати, робочого часу та відпочинку, установлено умови праці жінок та неповнолітніх осіб, порядок розглядання індивідуальних трудових спорів і державного страхування та ін.

Деякі питання трудових відносин регулюються нормативними актами, що видані роботодавцем (наказ, розпорядження та ін.). Їх дія поширюється тільки на працівників, які мають трудові відносини саме з цим роботодавцем. Такі нормативні документи називають локальними нормативними актами.

2. Де шукати роботу?

Частіше за все люди намагаються заробити гроші, пропонуючи свої знання, уміння та навички або ж фізичну силу працедавцеві, що готовий платити гроші за виконання певної роботи. Роботу можна знайти самостійно, через оголошення, за рекомендацією, також можна звернутися за допомогою до Державної служби зайнятості, яка займається працевлаштуванням громадян. Діяльність цього органу регулюється Законом України «Про зайнятість населення». Відповідно до ст. 1 цього Закону зайнятість — це діяльність людини, що пов'язана із задоволенням її особистих та суспільних потреб і, як правило, приносить їй прибуток у грошовій або іншій формі.

Працевлаштування— система організаційних, соціальних і економічних заходів, які спрямовані на забезпечення трудової зайнятості населення. Для влаштування на роботу можуть стати перешкодою відсутність вакансій та відсутність у претендента на роботу належної кваліфікації.

Щоб знайти роботу, доведеться, напевне, обійти декілька фірм та агенцій; деякі з них запропонують скласти про себе резюме чи пройти співбесіду.

Резюме— письмовий опис професійного шляху певної особи, який має створити у роботодавця позитивне уявлення щодо неї. Резюме можна подати відразу в декілька місць особисто або відправити електронною поштою.

У резюме обов'язково вкажіть:

¨ ваше прізвище, ім'я та по батькові;

¨ дату вашого народження;

¨ освіту та навчальний заклад, де ви її здобували;

¨ назви підприємств і посади, на яких ви там працювали;

¨ знання іноземних мов;

¨ професійні навички;

¨ домашню адресу, номери телефонів.

Слід зазначити, що сьогодні існують напівлегальні та шахрайські агенції з працевлаштування, які пропонують внести грошові кошти, залишити оригінали документів (а не їх копії) тощо. Вочевидь, що налагоджувати відносини з такими установами не варто.

Якщо резюме у більшості випадків допомагає першому — заочному — знайомству, то співбесіда (інтерв’ю) — це вже детальніше особисте знайомство. Співбесіда може бути попередньою (з начальником відділу кадрів, менеджером із персоналу) та вирішальною (наприклад, із керівником підприємства). У співбесіді можуть брати участь кілька працівників (керівник, психолог, менеджер), інколи — одночасно кілька претендентів. Мета співбесіди — виявити вашу компетентність і відповідність певній посаді.

НАШІ ПОРАДИ

Йдучи на співбесіду:

¾ не запізнюйтесь;

¾ зверніть увагу на свій одяг — він має відповідати стилю установи, до того ж він не повинен бути надто екстравагантним.

¾ На співбесіді:

¾ відповідаючи, не поспішайте, думайте над відповіддю;

¾ намагайтеся показати свої можливості, але не вихваляйтеся;

¾ не слід починати розмову із заробітної платні (її розмір, якщо ви з роботодавцем зацікавите один одного, з’ясуйте наприкінці бесіди);

¾ будьте спостережливі та уважно слухайте, ставте конкретні запитання;

¾ не критикуйте своїх колишніх керівників і колег;

¾ поводьтеся ввічливо з кожним, кого зустрінете і з ким спілкуватиметесь у фірмі

Співбесіда — це завжди діалог, у роботодавця можна запитати про головні напрямки діяльності компанії, про свої службові обов'язки та режим роботи, можливості службового і професійного росту. Результати співбесіди повідомляються зазвичай у продовж тижня, якщо ваша кандидатура зацікавила роботодавця.

3. Право на підприємницьку діяльність

Підприємницька діяльність— самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою одержання прибутку.

Підприємницьку діяльність можуть провадити як окремі люди (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), не обмежені в правоздатності, так і їхні об'єднання на правах юридичної особи. Право на підприємницьку діяльність закріплено в ст. 42 Конституції України і регулюється законами України «Про підприємництво», «Про підприємство», «Про господарські товариства». Відповідно до ст. 42 Основного Закону кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Ставши підприємцем, ви зможете наймати працівників на роботу, укладаючи з ними трудові угоди, і ці відносини будуть регулюватися законодавством про працю.

IV. Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

► Запитання для повторення і обговорення

Назвіть закони про працю, які діють у нашій державі.
Що включає право на працю за Конституцією України?
Як і де можна знайти роботу?
Який нормативно-правовий документ гарантує право на працю?
Які правовідносини називаються трудовими?
Яким, на вашу думку, повинен бути сучасний підприємець?

ПОМІРКУЄМО РАЗОМ…

Проаналізуйте наведені оголошення і дайте відповідь, чи скористались би ви цим оголошенням для працевлаштування, чому:

— Солідна фірма шукає працівника на високооплачувану посаду. Умови: вільне володіння англійською мовою, комп’ютером (користувач), наявність прав водія, можливість довгострокових відряджень. Претендентам призначається випробувальний термін 3 тижні (не оплачуваний)

— Шукаємо фармацевта для роботи в аптечному кіоску. Заробітна платня –160 грн.

— Агенція краси пропонує дівчатам 14—16 років навчання і роботу. Відбір на конкурсній основі.

— Шукаємо водія зі стажем роботи не менше 5 років та власним автомобілем. Умови — під час укладення контракту.

— Робота за кордоном: Голландія, Італія, Іспанія. Бажаючих отримати анкету і додаткову інформацію просимо надіслати 3 грн. за вказаною адресою.

V. Самостійна робота учнів,

Учитель пропонує обміркувати такі вислови:

Праця породжує мудрість та чистоту. (Дені Дідро)
Жити — означає працювати. Праця є життям людини. (Вольтєр)
Соромно людині, якщо їй радять у працелюбності наслідувати мура піку , подвійно соромно, якщо вона цієї поради не дотримується. (З « Талмуду»)
Праця пом'якшує горе. (Цицерон)

VI. Підсумки уроку

Міні-дискусія щодо висловів, пропонованих для самостійної роботи учнів.
Учитель разом з учнями робить висновок, що право на працю є одним із найважливіших для людини, оскільки визначає загальні умови її життя у суспільстві, являє собою основу її економічної самостійності.

VII. Домашнє завдання

Дайте визначення основним поняттям: трудові відносини, локальний нормативний акт, резюме, підприємницька діяльність.
Складіть резюме та запишіть його в зошит.

Країна права

Підсумкова контрольна робота

9 клас. Подорож у світ юридичних професій

9 клас. Кримінальний процес

9 клас. Правоохоронні органи України

9 клас. Адміністративне правопорушення. Адміністративна відповідальність

9 клас. Адміністративне право

9 клас. Контрольна робота № 3 з тем: «Ти і цивільно-правові відносини», «Закони в житті твоєї сім'ї», «Твої права у трудових відносинах»

9 клас. Права неповнолітніх у трудових відносинах﻿

9 клас. Трудовий договір

9 клас. Право на працю в Україні

9 клас. Права неповнолітніх у трудових відносинах