Урок 4                                                                                         Дата__________     

Тема: Людина і закон

Мета:

• познайомити школярів з поняттям «закон», з підзаконними нормативно-правовими актами, їх видами;
• підвести учнів до розуміння закону, як нормативного акта вищої юридичної сили;
• виховувати в учнів високу правову куль­туру; переконання у необхідності дотримання законів.

Обладнання матеріали: Конституція України; для прикладу — будь-які закони й і кодекси України, підзаконні акти; часопис «Відомості Верховної Ради України», газети «Голос України» або «Урядовий кур'єр».

Базові поняття й терміни: закон, підзаконний нормативно-правовий акт, законодавчий процес, кодифікація, кодекс, статути, положення, офіційні видання України.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний етап

►  Перевірка домашнього завдання:

а)     учитель проводить експрес-опитування щодо визначення понять: право, норми права, гіпотеза, диспозиція, санкція, галузь права, право­відносини;

б)    учитель ставить запитання:

• Яка галузь права регулює майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини?
• Яка галузь права регулює питання злочинності та карності діянь?
• Яка галузь права регулює суспільні відносини, що пов'язані з воло­дінням, користуванням та розпорядженням землею?

в)     дайте оцінку ситуаціям, з якими ви стикалися у повсякденному житті, де застосовуються такі галузі права, як: конституційне, сімейне, житлове.

II.   Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

►   «Мозковий штурм»

1. Що таке закон?
2. Яка роль закону в житті людини?

Відповіді та міркування учнів записуються на дошці (аналіз і підбиття підсумків проводитимуться наприкінці уроку).

ПОМІРКУЄМО РАЗОМ…                                       

Розіграйте у ролях такий сюжет:

В давні часи в житті одного племені виникла суперечка, яку за традиціями мав розв'язувати старійшина на племінних зборах.

На збори племені прийшли шість осіб — три пари; кожна пара складалася з хазяїна яблуневого саду і крадія яблук. Вони звернулись до старійшини зі своїми історіями, в кожній з яких був однаковий сюжет, але різний фінал:

—    у першій парі: хазяїн відпустив крадія;

—    у другій: хазяїн побив крадія;

—    у третій: хазяїн забрав у крадія все його майно.

Крадії запитали старійшину:

“ Як же так? Чому за однакову провину нас покарали по різному? Розсуди

нас як судили наші предки!”

Старійшина подумав і відповів: ”Я не можу вас розсудити. Раніше у нас не

було яблуневих садів!”

Поясніть, чому він дав таку відповідь, та обговоріть, як би ви розсудили таку суперечку.

Об'єднайтеся в групи та створіть закон, що регулюватиме такі ситуації. Запропонуйте свій закон класу.

III. Вивчення нового матеріалу

План

1. 1.        Що таке закон?
2. 2.        Підзаконні акти.
3. 3.        Законодавчий процес і його стадії.
4. 4.        Систематизація нормативних актів.

► Розповідь учителя

1.  Що таке закон?

Закон— нормативний акт вищої юридичної сили, що регулює найважли­віші суспільні відносини.

Ознаки закону, що відрізняють цей нормативно-правовий акт від інших, є такими:

¨     ухвалюється вищими законодавчими (представницькими) органами державної влади або безпосередньо народом;

¨     може бути тільки нормативним за змістом;

¨     має вищу юридичну силу;

¨     ухвалюється в особливому процедурному порядку;

¨     завжди являє собою письмовий акт, що містить первинні норми пра­ва з основних питань суспільного та державного життя.

ПОМІРКУЄМО РАЗОМ…                                           

1. 1.  Придумайте декілька словосполучень із словом «закон». Поясність кожне з них.
2. 2.  У парах обміркуйте висловлювання Френсіса Бекона: «Закон можна вважати якісним у тому випадку, якщо смисл його є точним, якщо вимоги його справедливі, якщо він формує чесноти в громадян».

Закони регулюють найважливіші питання у різних сферах життя та ді­яльності людей. Певні закони визначають правила купівлі, продажу, об­міну майна чи земельної ділянки (Цивільний кодекс). У деяких законах указано, як укласти шлюб (Сімейний кодекс), як улаштуватися на роботу (Кодекс законів про працю), як успадкувати майно (Цивільний кодекс). Існують закони, що встановлюють правила у сфері управління (Кодекс України про адміністративні правопорушення). Є також закон, який ви­значає, які вчинки є злочинами, і встановлює види покарань за такі дії (Кримінальний кодекс України).

Усі закони мають вищу юридичну силу, що означає таке:

• ніхто, крім органів законодавчої влади, не може ухвалювати закони, змінювати чи скасовувати їх;
• лише Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення неконституційним;
• усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів;
• у разі колізій (розбіжностей, суперечностей) між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону.

Закон має відповідати втіленим у праві принципам свободи справедли­вості та рівності людей у суспільстві і бути правовим за сутністю. Жит­тя закону (його дія) забезпечується кількома способами. Зокрема, його:

• дотриманням. Людина, дотримуючись вимог закону, не виходить у своїй поведінці за рамки, окреслені законом, не порушує встанов­лених законом заборон;
• виконанням. Ідеться про виконання обов'язків, що покладаються законом на ту або іншу особу (наприклад, обов'язки сплачувати по­датки, нести дійсну військову службу).
• здійсненням. Дотримання та виконання закону входять до кола обов'язків, які покладаються законом на громадян. Ми зобов'язані дотримуватися закону і виконувати його.
• застосуванням. Реалізація органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, іншими суб'єктами правовідносин через виконання наданих їм за­коном повноважень.

ПОМІРКУЄМО РАЗОМ…

Об’єднайтеся у сім груп і обміркуйте одне прислів’я або вислів. Визначте, чи згодні ви з наведеними нижче крилатими висловами. Чи відповідають вони вашим уявленням про закони та їхню роль у житті суспільства? Поясність, чому існують такі різні прислів’я:

1. 1.     закон суворий, але він — закон;
2. 2.     закон як дишло, куди повернеш — туди й вийшло;
3. 3.     закон любити — в мирі жити;
4. 4.     закон, що павутиння: джміль пролетить, муха — зав’язне;
5. 5.     де закон — там і захист;
6. 6.     що мені закони, коли судді знайомі;
7. 7.     не йдіть війною проти закону, при йміть закони проти війни.

2. Підзаконні акти

Правові норми містяться й інших, окрім законів, документах.

ПОМІРКУЄМО РАЗОМ…

1. 1.  Чи визначає Верховна Рада своїм рішенням перелік вулиць, де заборонено встановлення реклами у вашому місті? Чому? Хто має це робити?
2. 2.  Чи приймає Верховна Рада кожного року документ, що визначатиме, які екзамени здаватимуть цього року учні 9-го класу? Чому? Хто має це робити?

На основі законів та для втілення в життя записаних у них положень виникають нормативно-правові документи — підзаконні акти.

Підзаконний нормативно-правовий акт — акт, який видається відповід­но до закону, на підставі закону для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм.

Підзаконність нормативно-правових актів не означає їх меншої юри­дичної обов'язковості. Вони мають необхідну юридичну чинність. Правда, їх юридична чинність не має такої ж загальності та верховенства, як це властиве законам. Тим не менш підзаконні акти посідають важливе міс­це в системі нормативного регулювання, оскільки забезпечують виконан­ня законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.

Підзаконні нормативні акти різняться за юридичною чинністю. Юри­дична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів.

Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися не лише «під законом», а й «під» нормативними актами усіх вищих державних органів, яким він покликаний відповідати. Наприклад, акти Міністерства освіти України повинні відповідати не лише Закону про освіту, а й норматив­ним документам Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів України.

Залежно від суб'єктів, що їх видали, розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів:

¨     Президента України;

¨     Кабінету Міністрів України;

¨     Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

¨     міністерств, державних комітетів, інших органів центральної вико­навчої влади зі спеціальним статусом;

¨     місцевих державних адміністрацій;

¨     органів місцевого самоврядування;

¨     відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях;

¨     керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях;

¨     інші підзаконні нормативні акти.

Основним Законом України є Конституція України. Цей нормативно-правовий документ має найвищу юридичну силу.

Крім нормативно-правових існують індивідуально-правові акти — до­кументи, видані на основі певних нормативно-правових актів задля ви­рішення конкретної справи (звільнення, нагородження, підвищення по службі, помилування тощо). Вони не мають загальнообов'язкового харак­теру і розраховані на одноразове використання.

3.Законодавчий процес і його стадії

У нашій державі право приймати закони має лише парламент — Вер­ховна Рада України, хоча розробляють закони різні органи державної влади — Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України. Закони можуть прийматися на референдумі (шляхом всенарод­ного голосування).

Законодавчий процес — це процедура прийняття закону, що складаєть­ся з певних стадій — самостійних, логічно завершених етапів та організаційно-технічних дій. Розглянемо стадії законодавчо­го процесу докладніше:

1. Передпроектна стадія — законодавча ініціатива, тобто внесення проекту закону в законодавчий орган, що здійснюється в офіційному по­рядку певними органами та особами. Проекти законів уносяться разом із пояснювальною запискою, яка повинна містити обґрунтування необхід­ності розробки чи прийняття закону.
2. Проектна стадія передбачає виконання таких робіт:

• прийняття рішення про підготовку законопроекту, включення від­повідної пропозиції до плану законодавчих робіт;
• надання доручення на розробку законопроекту тим чи іншим ор­ганам;
• розробку законопроекту та його попередню експертизу;
• унесення законопроекту в законодавчий орган, прийняття його до розгляду;
• обговорення законопроекту та його узгодження.

1. Стадія ухвалення закону — голосування про ухвалення закону та відповідної постанови про введення закону в дію.
2. Засвідчувальна стадія — санкціонування (підписання) закону гла­вою держави у встановлені конституцією строки.
3. Інформаційна стадія:

¨     промульгація закону — не тільки підписання закону главою держа­ви, але й видання спеціального акта-розпорядження про офіційне опублікування закону. Це здійснюється, як правило, актом глави держави — указом, наказом та ін.;

¨     включення закону до єдиного державного реєстру нормативних ак­тів, де вказується його реєстраційний код;

¨     опублікування закону в офіційних виданнях.

За загальним правилом, закони набирають чинності через 10 днів з моменту опублікування, а інші акти починають діяти з моменту опублі­кування. Проте можливі й інші варіанти набрання чинності нормативно-правовими актами. Так, термін може встановлюватися у самому норматив­ному акті. Якщо нормативний акт не публікується, він набирає чинності з моменту його одержання виконавцем. Нормативно-правові акти втрачають чинність через закінчення терміну, протягом якого передбачалась його дія, унаслідок прямого скасування або фактичного скасування іншим актом.

4. Систематизація нормативних актів

Нормативних актів дуже багато, у зв'язку з чим вони потребують сис­тематизації. Систематизація нормативних актів — це діяльність з їх упо­рядкування та вдосконалення, приведення до певної внутрішньої узгодже­ності через створення нових документів чи збірників.

Основні види систематизації актів — кодифікація та інкорпорація. Інкорпорація — вид систематизації нормативних актів, який полягає у зібранні їх у збірниках у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації у цьому випадку такі: хроноло­гічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера сус­пільних відносин, тематика наукового дослідження тощо. Ко­дифікація — вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає в їх змістовній переробці (усуненні розбіжностей і суперечностей, скасуванні застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта. Різ­новидами кодифікованих актів є кодекс, статут, положення.

Кодекс — кодифікований акт, який забезпечує детальне правове регу­лювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, що певною мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі права, У сучас­ному законодавстві України існують: Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Сімейний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Земельний кодекс, Водний кодекс тощо.

Статути, положення — кодифіковані акти, в яких визначається статус певного виду державних організацій та органів.

Офіційні видання України

Нормативний акт як джерело права має свої переваги і недоліки. Однак регулювати суспільні відносини зручніше за допомогою писаного права. З огляду на це, офіційні документи, що видаються державою, є основним або одним з основних джерел права практично в усіх правових системах світу

Закони України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самовряду­вання, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) і дру­кованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Наведемо назви деяких із цих видань.

Часописи

Відомості Верховної Ради України — щотижневий нормативний бюлетень українською та російською мовами. Засновник — Верхов­на Рада України.

Офіційний вісник України — щотижневий збірник актів законодав­ства, унесених до Єдиного державного реєстру. Засновники — Мі­ністерство юстиції України, Головне державне об'єднання право­вої інформації та пропаганди правових знань Міністерства юстиції України «Офіційний вісник України».

Вісник Конституційного Суду України — загальнодержавне періо­дичне видання. Виходить шість разів на рік. Засновник — Консти­туційний Суд України.

Вісник Верховного Суду України — загальнодержавне періодичне видання. Виходить чотири рази на рік.

Газети

Голос України — газета Верховної Ради України. Засновник — Вер­ховна Рада України. Періодичність виходу в світ — 5 разів на тиж­день (крім неділі й понеділка).

Урядовий кур'єр — газета органів державної виконавчої влади Укра­їни. Засновник — Кабінет Міністрів України. Газета виходить у вів­торок, четвер та суботу.

Недержавні друковані засоби масової інформації мають право опри­люднювати офіційні документи органів державної влади та органів міс­цевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друко­ваних засобів масової інформації.

Засобам масової інформації забороняється самостійний переклад офі­ційної інформації з державної мови на іншу мову.

IV.   Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

►   Запитання для повторення й обговорення

1. Що таке закон?
2. Що регулюють закони?
3. Хто розробляє закони?
4. Хто має право приймати закони?
5. Що таке підзаконний акт?
6. На основі чого виникають підзаконні акти?
7. У яких випадках підзаконні акти можуть суперечити законам?
8. Де публікуються закони?

►   Завдання

Учитель пропонує учням вивчити наведений на дошці перелік нормативно-правових актів, виконати такі завдання:

¨     розташувати наведені документи відповідно до рівня їх юридичної сили;

¨     виділити індивідуальні та нормативні акти.

Орієнтований перелік індивідуально-правових і нормативно-правових актів: Закон України «Про власність», Конституція України, Закон Укра­їни «Про внесення змін до статті 98 Конституції України», Наказ Мініс­терства освіти і науки України «Про реорганізацію Київського інституту фізичної культури в Академію фізкультури та спорту України», Розпоря­дження Голови Харківської обласної держадміністрації «Про порядок свят­кування Дня Незалежності України», Кримінальний кодекс України.

V. Самостійна робота учнів

1. Прочитайте вислів та оберіть поняття, про яке у ньому йдеться: «Правило, що є обов'язковим для всіх. Його приймає і захищає держава».

а)     закон;

б)    указ;

в)     розпорядження.

1. Ознайомтеся з висловами видатних осіб про закон. Чи поділяєте ви їх думки?

♦  Суть закону — людинолюбство (В. ПІекспір).

♦  Ми повинні стати рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон).

1. Учитель пропонує учням записати у зошиті слово «закон», а на­вколо нього — інші слова, пов'язані з ним (вправа «Павутинка»).

VI. Підсумки уроку

1. Учитель пропонує учням прочитати на дошці всі міркування про поняття «закон». Чи має кожне з них всі ознаки, які відрізняють цей нормативно-правовий акт від інших? Учні самі виконують порівняльний аналіз щодо висунутих ідей, записаних на дошці, і тим, що вони вивчили на уроці. Чи є такі ідеї щодо поняття закону, які не можна назвати зако­ном? (якщо є — які?, чому?)
2. Учитель підбиває підсумок роботи учнів, оцінює їх активність, на­голошує на необхідності знання законодавства України.

VII. Домашнє завдання

1.Юнаки Стародавніх Афін, коли набували права громадянина, да­вали клятву, в якій були такі слова: «І якщо хто-небудь буде скасовувати закони або не підкорятися їм, я не допущу цього, а захищатиму їх і сам, і разом з усіма». Поясніть зміст цієї клятви.

2.Напишіть твір-есе (див. Додаток 1) на тему: «Роль закону в житті людини».

3.Знайдіть у засобах масової інформації кілька повідомлень про при­йняття різних видів нормативно-правових актів,поясніть, хто їх приймав, для чого і кого вони стосуються. Коротко запишіть знайдену інформацію та підготуйтеся до її представлення на наступному уроці.