Урок 10.1
Тема. Що значить бути громадянином?
Мета уроку:
На цьому уроці ви дослідите, що це означає для нас, як окремих громадян. Коли ви завершите цей урок, ви зможете пояснити як американці дивилися на громадянство і свої права та обов’язки . Ви також зможете розрізнити, що значить бути громадянином і жителем-іноземцем. Нарешті, ви зможете пояснити особливу важливість, яку ідея громадянства має в Америці, як країна іммігрантів багатьох націй.
Поняття, які слід знати:
співдружність натуралізований громадянин
освічене користолюбство ортодоксія
плавильний казан резидент-іноземець
нація націй дух об’єднання
Як американці думали про громадянство?
З самого початку, Америка була під сильним впливом ідеалів класичного республіканізму. Перші американські колонії сімнадцятого століття були політичними громадами, в яких громадські чесноти (достоїнства) могли практикуватись (застосовуватись). Багато з цих колоній називались співдружностями, словом, яке значило щось на зразок республіки, які є самоврядовуваними спільнотами (громадами) рівноправних, і, члени, яких, сподівались, допомагатимуть служити добробуту всіх. У Мєйфлауєрському договорі, пілігрими декларували (заявляли) свій намір “згодитися і об’єднатися разом в громадянську державу”.
Американські батьки-засновники захоплювались громадськими чеснотами древніх і класичними моделями республіканського врядування. Вони також були під впливом філософії природного права Джона Локка. Філософія природного права в деяких важливих пунктах вступала у протиріччя з ідеалами класичного республіканізму. Замість суспільного добробуту, вона наголошувала на важливості індивідуальних прав і користолюбстві (егоїзмі). Суспільство і уряд, у відповідності до Локка, встановлювались, щоб захищати права індивідуума. Людські спільноти не існували заради себе, а задля того, щоб захищати індивідуумів, які належать до них, кожний з яких є вільним у переслідуванні свого власного інтересу до тих пір, поки він не перешкоджає інтересам інших.
Батьки-засновники були під впливом цих двох теорій управління. Вони повинні були піти на ризик, пристосовуючи цей інтелектуальний спадок до умов Америки. Вони встановили обмежене правління контролю і противаг, що дозволило процвітати громадським чеснотам, але також могло б перешкоджати зловживанню користолюбством.
Батьки-засновники розуміли, що класичний республіканізм давніх міст-держав не міг бути легко пристосований до такої великої і різноманітної країни, як Америка. Вони також розуміли, що республіканське самоврядування вимагало значно більше громадських чеснот, ніж інші форми врядування. Тому, громадські чесноти були суттєвими. Але як громадські чесноти повинні були б застосовуватись в цьому новому експерименті республіканського самоврядування?
В цілому, батьки-засновники розраховували на два рішення: релігія і освіта. Самі батьки-засновники мали різні релігійні вірування. Багато з них були обережними, розуміючи небезпеки, які релігійна ортодоксія покладала на індивідуальну свободу. Проте, в той самий час, вони визнавали цінність організованої релігії у підвищенні і розвитку чеснот. Доброчесна поведінка, яка давала можливість людям контролювати свої пристрасті, гнів, продукувала чесних, відповідальних громадян.
Друге рішення, яке батьки-засновники визнавали – це важливість освіти у створенні доброго громадянства. Для того, щоб досягти успіху в американському експерименті по республіканському самоврядуванні, кожний з громадян повинен був вчитися ідеалам і принципам, на яких цей експеримент був заснований. Формальна освіта, разом з вільною пресою, стала пріоритетом у ранні роки нової республіки. Громадські, чи “загальні школи” розвивались швидко, щоб підготувати американців не тільки як робітників у все зростаючій економіці, а також як громадян, відданих принципам самоврядування. Як замітив Хорас Мен (Horace Mann), американський просвітитель дев’ятнадцятого століття, “школи є республіканською лінією укріплень”.
Як Токвіл зв’язав добре громадянство з користолюбством у американській демократії?
Алексіс де Токвіл (Alexis de Tocqueville)був молодим французьким аристократом, який відвідав Сполучені Штати в 1830-ті роки, в час, коли дух джексонієвської демократії допомагав здійснювати більшу рівність і більш широку участь у політичному житті нації. Він цікавився і був вражений американським експериментом з демократії і тим, як добре вона працювала. Після завершення своєї поїздки по Сполученим Штатам, він виклав свої враження в дуже впливовій книжці “Демократія в Америці”.
Під час своєї подорожі Токвіль знайшов багато вартого захоплення і багато вартого критики. Хоча він був вражений рівністю можливостей в Американській демократії, він дивувався, як суспільство, яке так віддане матеріалізму і прагненню до індивідуального користолюбства, могло створювати громадянський дух, який потрібний для самоврядування.
Він вірив, що відповідь повинна б бути знайдена в якостях, якими він пишався в американській демократії: традиції місцевого самоврядування і звички вільних об’єднань (асоціацій).
Міста Нової Англії були крихітними моделями класичного республіканізму, де розвивались звички громадянства. Токвіль спостерігав, як громадянин одного з таких американських містечок
приймає участь в кожній справі цього міста;
він практикує управління в маленькому середовищі, всередині якого він знаходиться... і опановує ясні практичні поняття про природу своїх обов’язків і розмір (міру) своїх прав.
Ця традиція місцевого самоврядування також сприяла добровільним об’єднанням. Ніщо так не вражало Токвіля стосовно Америки, як любов, яку американські громадяни мали до об’єднання разом, щоб братися за вирішення спільних проблем. В той час, як європейці віддавали перевагу тому, щоб уряд вирішував усі громадські проблеми, американці віддавали перевагу робити це самим, як громадяни. Цей дух об’єднань залишається характерною рисою американського суспільства сьогодні.
Такі традиції місцевого самоврядування і звички вільних об’єднань, як зробив висновок Токвіль, забезпечили шлях для навчання громадянства в американській демократії. Він писав,
Найбільш впливовий (могутній) і, можливо, єдиний засіб, яким ми
все ще володіємо в зацікавленні людей в добробуті своєї країни –
це зробить так, щоб вони приймали участь в управлінні. В даний
час громадська старанність, здається, невід’ємна від розвитку (здійснення) політичних прав.
Як батьки-засновники, Токвіль зрозумів, що громадська доброчесність античних була не практичною в Сполучених Штатах. Демократичне громадянство, він вважав, мало б залежати від чогось ще. Він не вірив, що повинно було б бути протиріччя між користолюбством і розвинутим почуттям громадянського обов’язку. На землі рівності і широко розповсюдженої участі в політичному житті, кожен громадянин міг бачити зв’язок між користолюбством і спільним благом (добром). Американські громадяни бажають прислужитися громадським потребам, вважав Токвіль, тому, що вони розуміють – здійснення їхніх приватних (особистих) амбіцій (честолюбств) залежить в значній мірі від успіху демократичного суспільства. Тому, гарне громадянство, за Токвілем, було нічим іншим, як освіченим користолюбством (enlightened self-interest).
Що ти думаєш?
- 1. Деякі люди заявляють, що найкращий спосіб досягти спільного блага (добра) – це кожній особі працювати заради свого користолюбства. Чи погоджуєтесь ви? Чому, або чому ні?
- 2. Спільне благо(добро) – принцип, який на початку, практикувався у відносно маленьких і гомогенних (однорідних) суспільствах. Ти думаєш, що існує спільне добро в таких великих і різноманітних націях, як Сполучені Штати ? Чому, або чому ні?
- 3. Що слід робити виборцям, якщо їх представник голосує за законопроект, який є благом (добром) для всієї країни, але руйнує їх приватний інтерес?
Хто є громадянином?
В цій країні, кожна людина, яка народилася в Сполучених Штатах, чи від громадян Сполучених Штатів, є громадянином. Термін, який використовується для негромадян, які легально проживають в Сполучених Штатах – цежителі-іноземці (resident aliens). Відповідаючи певним вимогам, жителі – іноземці можуть стати натуралізованими громадянами ( naturalized citizens).
І жителі-іноземці, і громадяни, які живуть в Сполучених Штатах, повинні коритися законам Сполучених Штатів. Вони також отримують захист від цих законів. Жителям –іноземцям гарантуються більшість прав, якими володіють громадяни. Якщо, наприклад, їх звинувачують в суді, їм гарантуються за Конституцією ті ж самі права під час процесу, що й громадянам.
Проте існують два важливих права, які мають громадяни, і яких не мають жителі –іноземці: право голосу і права займати громадську ( офіційну) посаду. Володіння цими правами, по яким багато людей сперечаються, є те, що відрізняє громадянина від негромадянина. Деякі люди також доводять, що в володінні цими важливими правами, громадяни також мають спеціальну (особливу) відповідальність перед своєю країною, яку (відповідальність) не мають негромадяни.
Вправа на розвиток критичного мислення
Оцінка, прийняття і захист позиції по розширенню права голосувати за членів шкільної ради для жителів - іноземців.
Ваш клас повинен бути поділений на 4 групи – дві – за це питання і дві – проти. Кожній групі слід обрати промовця, щоб представляти погляди групи класу. Групам, які відстоюють спільну сторону питання, слід порівнювати ідеї і не робити повторень. Після чотирьох презентацій класу слід проголосувати чи приймати запропонований законопроект.
В деяких громадах в нашій країні зростає інтерес до розширення права для жителів – іноземців голосувати у виборах до місцевої шкільної ради. Прибічники такого закону доводять, що жителі – іноземці платять місцеві податки і податки штату, щоб підтримати громадську освіту, і що всі платники податків повинні мати представницький голос, щоб впливати на політику, яка безпосередньо зачапає їх чи їхніх дітей. На додаток, жителі –іноземці відповідають всім критеріям, щоб бути в цій країні легально. Противники доводять, що через те, що жителі – іноземці не є громадянами, їм бракує довготривалого інтересу у добробуті громади, і гарантування їм права голосу у виборах до шкільної ради стирає відмінності між правами громадян і негромадян. Це є перший крок, за їхніми доводами, у відмові від виразного, багатозначного громадянства.
- 1. Чи думаєте ви, що жителі –іноземці, які повинні платити податки і підкорятися законом уряду, повинні мати голос в місцевому управлінні, дозволивши їм голосувати? Чому, або чому ні?
- 2. Чи думаєте ви, що жителі –іноземці повинні мати право служити як обрані члени місцевого уряду?
- 3. Які політичні обов’язки і відповідальності повинні мати жителі –іноземці чи негромадяни? Поясніть свою позицію.
Як американський ідеал громадянства пристосувався до все більшого різноманіття у суспільстві?
З самого початку, Америка була, яку поет Вольт Вітман ( Walt Whitman) назвав “нацією націй”, населеною мільйонами іммігрантів різних рас, релігій, мов і етнічного походження. Одним з найбільших завдань американського експерименту по республіканському управлінні, було сформувати спільні зв’язки (узи) із такого різноманіття. Такий спільний зв’язок забезпечується ідеалом американського громадянства і відданістю Конституції, її ідеалам і принципам. Хоча батьки-засновники не могли передбачити яка буде різноманітність імміграції у цю країну, багато з них визнавали, що нова країна буде продовжувати приймати людей різного походження. Для них, стати американцем – було головним чином справою вірності політичним ідеалам нової землі (країни). На початку 19–го століття, Конгрес встановив 5 років, як мінімальний строк для іммігрантів, щоб навчитися цим ідеалам і стати натуралізованими громадянами.
Як сказав Джордж Вашингтон членам синагоги з Ньюпорта, штат Род Айленд, в 1790 році,
На щастя, уряд Сполучених Штатів, який не надає санкцій щодо сліпого прибічництва (фанатизму), допомоги у переслідуванні, вимагає тільки, щоб ті, хто живе під його захистом, поводилися як добрі громадяни, надаючи йому (уряду) свою дійсну підтримку.
Для Вашингтона, і для інших батьків –засновників, добре громадянство означало відповідальну поведінку і прийняття політичних принципів нації.
Для багатьох в історії нашої нації, стати американцем означало щось більше. Це представляло свіжий (новий) початок, полишення позаду, в минулому несправедливостей і упереджень старого світу.
“Що тоді є американець, ця нова людина?”, запитував Кревекур ( Crevecoeur), французький іммігрант 18-го століття. Американці, вірив Кревекур, залишили позаду цінності і способи життя свого різного походження, щоб стати “новою расою людей”. Можливо, найбільш відома метафора цього ідеалу американізації була виражена Ізраїлем Зангвелла ( Israel Zangwell) в 1908 році в п’єсі “ Плавильний казан”. “ Америка – це Божий тигель, великий плавильний казан, в якому всі раси людей переплавляються і знову утворюються”.
Чи була Америка плавильним казаном? Не повністю. За всю нашу історію, асиміляція різних народів в нову американську ідентичність (тотожність) була тільки частково успішною у досягненні класичного республіканського ідеалу спільної культури. Багато іммігрантів до нової землі були неохочими покинути спадщину, яку вони принесли з собою. Вони були горді як своїм “американством”, так і культурним спадком, який вони привезли в Новий світ.
Як нація іммігрантів, ми стали цінувати переваги цієї великої суміші спадку пересадженого (переселеного) до Америки. Вони збагатили американське життя різними шляхами. Різноманітність культурного спадку нації поклало також важку відповідальність на наш ідеал громадянства. Єдність американського суспільства дуже сильно залежить від здатності цього ідеалу – громадянської культури усіх американців, незалежно від їхнього походження, приймати участь у спільному - утримувати нас разом як націю. За всю нашу історію були напруженості між різноманітністю походжень і загальним (спільним) ідеалом громадянства. Потреба збалансувати єдність з різноманітністю залишається метою, яка потребує уваги, вашого покоління.
Вправа на розвиток критичного мислення
Оцінка спорідненості між ідеалами класичного республіканізму і сучасним американським громадянством.
Сьогодні деякі спостерігачі американського суспільства стурбовані майбутнім здоров’єм американського експерименту по самоврядуванню. Вони вважають, що ми успадкували надто багато користолюбства з філософії природних прав і не досить з громадського духа класичного республіканізму. Ці критики бачать Америку як фрагментоване (розрізнене, розбите на шматки) суспільство, в якому індивідуали зайняті гонитвою за економічним користолюбством (власним інтересом). Деякі відчувають, що уряд відірваний від життя людей. Американці бачать менше можливостей практикувати свою відповідальність як громадяни, ніж вони це робили в минулому.
Деякі критики вважають, що повернення до принципів класичного республіканізму – вирішення цієї проблеми. Школи в країні, говорять вони, повинні покращити громадянську освіту, і наші демократичні інституції повинні створити нові шляхи, щоб залучити громадян в громадські справи.
Попрацюйте в маленьких групах, щоб розвити позиції по наступним питанням. Будьте готовими представити і захищати свої позиції перед класом.
- 1. Чи думаєш ти, що спостереження про сучасне американське суспільство, викладені в цій вправі, точні?
- 2. Чи думаєш ти, що класичне республіканське почуття громади (суспільства) можливе в американському суспільстві сьогодні? Які сили працюють проти цього? Які засоби могли б заохотити цей розвиток?
- 3. Які способи ти можеш придумати, щоб залучити громадян до громадських справ? Які покращення (реформи) ти запропонував би в політичному процесі? До Конституції? До нашої освітньої системи?
Повторення пройденого матеріалу
1. Як би ви пояснили термін “співдружність”?
2. Як батьки-засновники сподівались покращити громадську доброчесність в такій великій і різноманітній країні, як Сполучені Штати?
3. Як би ви пояснили термін “просвічене користолюбство ( власний інтерес) ?
4. Яка різниця між громадянами і жителями –іноземцями? Які права і обов’язки мають громадяни і жителі –іноземці? Які права і обов’язки мають громадяни, яких не мають жителі –іноземці?
5. При такому різноманітті американського суспільства, що забезпечує спільний зв’язок між нами, американцями?
6. Напишіть статтю про роль громадян в конституційній демократії, опираючись на слідуючи цитату Едлай Стівенсон (Adlai Stevenson): “ Як громадяни цієї демократії, ви є правителями і правлячими, законодавцями і дотримувачами законів, початком і кінцем”.
|